Тарас Шевченко, Дмитро Бортнянський, Максим Березовський та Олександр Пушкін. Що об’єднує цих історичних осіб? Пам’ятники усім їм стоять у Глухові.
Бортнянський і Березовський – уродженці міста, а Шевченко тричі бував тут проїздом. Пушкін у Глухові не гостював і навіть про нього не писав. Однак саме довкола його споруди було найбільше обговорень. Містяни вирішували, чи демонтувати пам’ятник російському поету. А Глухів.City розібрався, чому Пушкін з’явився у місті та що з ним буде далі.
Бетонний Пушкін і Глухів: перше знайомство
Бетонний Пушкін з’явився у літньому парку в 1962 році. Його звели на постамент, де раніше стояв Мальтійський хрест.
«До 1943 року в тій частині парку було німецьке військове кладовище. З приходом червоної армії усі хрести на могилах повалили, а самі поховання зрівняли із землею. Фактично, Пушкіна поставили на кістках», – розповідає науковий співробітник Національного заповідника «Глухів» Олександр Мірошниченко.
Він додає, що для Радянського Союзу було прийнятним збудувати дитячий майданчик на місці цвинтаря чи клуб замість церкви. Такими підмінами тодішнє керівництво намагалося скоригувати сприйняття людей певного місця.
У 1997 році останки німецьких солдатів перепоховали, а Пушкін залишився.
Пушкінопад на Сумщині
Торік в Україні почався масовий демонтаж пам’ятників російському поету. На Сумщині першим з місця посунули конотопського Пушкіна. Слідом за ним у грудні – Пушкіна з Кролевця. Глухівський Пушкін постамент не залишив.
Однак у місті перейменували одну з центральних доріг, названих на честь росіянина. Замість вулиці Пушкіна на мапі з’явилася вулиця Ігоря Білевича – глухівського різьбяра, який загинув за Україну в повномасштабній війні.
Чи міцно стоїть Пушкін?
Про долю бетонного Пушкіна задумалися цього року. На одній з апаратних нарад очільниця міста Надія Вайло анонсувала опитування про ставлення містян до демонтажу пам’ятника. 17 січня опитування стартувало на Facebook-сторінці міськради.
Думки коментаторів розділилися. Більшість наголошували, що Пушкіна зносити поки не треба.
Але результати голосування показали, що 76% опитуваних за демонтаж.
Дехто ж вирішив натякнути, що Пушкіну час звільняти постамент у власний спосіб. Нещодавно під табличкою з іменем поета з’явився гучний напис.
У міськраді запевнили, думку громадян почули та результати опитування врахували. Нині долю Пушкіна обговорює комісія з питань перейменування вулиць та інших об'єктів, які пов'язані з державою-агресором чи історією російської імперії та СРСР.
Після обговорень комісія надасть свої рекомендації міській голові та виконавчому комітету. Далі – справа за ними.
Що робити з Пушкіним: думка історика
Олександр Мірошниченко на боці тих, хто за демонтаж пам’ятника Пушкіну.
«Ми боремося з росією і, звичайно, маємо прибирати стовпи «російського миру» з нашого соціального простору. Але фізично знищувати пам’ятки радянської доби не можна. Ми маємо доносити людям, що ось так було, але створювати культ особи та повторювати історію радянщини не потрібно», – наголошує він.
Історик закликає музеєфікувати подібні пам’ятки та передавати їх у тематичні заклади. Один із таких – Музей тоталітарного режиму, що працює у Спадщанському лісі за Путивлем.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
