18 березня Глухів прощався з українським військовослужбовцем Юрієм Коваленком. Наш захисник загинув 14 березня неподалік населеного пункту Кузьмине, що на Луганщині
Глухівчани мали можливість віддати шану загиблому захиснику в парку Бортнянського та Березовського. Вже звідти тіло героя повезли у рідне Некрасове, де і відбулось поховання.
Першим у Глухові виконав пісні українських стрільців
Юрій боровся за незалежність України ще з кінця вісімдесятих років, – розповідає його колишній колега Слесарєв Сергій.
«Тут була поставлена невелика сцена, був організований стихійний майдан і лунали гучні патріотичні промови. Тоді я вперше побачив Юру Коваленка. Він був молодий – роки 23. Може, трохи більше. У нього в руках була велика гітара. Тоді вперше в Глухові прозвучали пісні українських стрільців та пісні козацького періоду. Це було настільки мужньо та щиро. Я відчув його відразу і зробив висновок, що це – людина-пружина, людина, яка здатна до жертовності», – згадує Сергій.
«Відпусти мене у військо»
Директор національного заповідника Ірина Мошик розповідає, що Юрій Коваленко пропрацював в їхньому колективі 36 років. А у 2020 році вирішив приєднатися до війська.
«Він був одним з ініціаторів і, скажімо так, двигуном-генератором створення заповідника у місті Глухів. Саме на основі його колекції артефактів, що були знайдені ним, як археологом, у місті та всій Сіверщині, була покладена в основу музею археології національного заповідника «Глухів». Він приходить і каже: «Відпусти мене у військо». Я відповідаю: «А якщо я цього не зроблю – це щось змінить?» Він відповідає: «Ні, я буду вимушений звільнитися». У цьому був весь він – Коваленко Юрій Олександрович», – розповідає пані Ірина.
Очолював роту, що першою увійшла у Батурин
Наталія Реброва з Батурина розповідає, що саме Юрій очолював українських військових, які у квітні минулого року першими увійшли в їх населений пункт.
«Надвечір 2 квітня, коли вся Україна жила тим, що ворога погнали з-під Києва та Чернігова, коли ми ловили кожну новину, мені зателефонували колеги й сказали: «Наші в Батурині!». Ми поїхали з дівчатами туди та до великого щастя наших очолював саме Юрій Коваленко. Радість була безмежною. Це було настільки символічно, що людина, яка так доклалася до відродження Батурина, була першою, хто очолив цю роту українських героїв», – говорить Наталія Реброва.
Встиг потримати на руках онуку
Міський голова Глухова Надія Вайло розповідає, що попрощатися з Юрієм Коваленком прийшло багато глухівчан. В місті чоловіка знали та поважали.
«Людина-легенда. Дійсно, напевно, немає жодної людини у Глухові, яка б не знала Юру. Знала його як археолога, як історика, як викладача, як виконавця пісень, просто, як талановиту людину. Юра був дуже толерантним, дуже освіченим, дуже порядним. Знаєте, він був справжнім українцем. Мене радує лише те, що Юра встиг потримати на руках свою онуку, для нього це була велика радість. Ми маємо зробити все, щоб його смерть не була даремною, щоб найскоріше ми здобули перемогу», – зазначає Надія Вайло.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
