23 січня 2023 році росіяни били по Кучерівці, яка розташована за кілька кілометрів від ворожого кордону. Били з мінометів і з артилерії. Нині малята, маму яких тоді вбив російський снаряд, живуть під опікою бабусі в новому будинку.
Журналістка «Глухів.City» розпитала в батька, який вижив, і голови громади про трагедію, що сталася ще взимку, і про те, як у родини справи зараз, напередодні Великодня.
Пипка на дереві
23 січня було гучно. Сім’я Сатаніних – мама, тато, двоє дітей і бабуся з дідусем – спершу сховалася до свого підвалу. Проте він був старим і міг не витримати чергового удару. Тому родичі вирішили перебігти до сусідського укриття.
Щойно вийшли з погреба, біля них розірвався снаряд. Дорослі закрили собою маленьких дітей, взявши удар на себе: впали на землю і прикрили малюків своїми тілами.
Та без жертв та постраждалих не обійшлося: від розірваного снаряду мама хлопчиків 20-річна Анна загинула на місці.
Бабуся, яка тримала на руках немовля, втратила руку. А в малого Назарчика вибухова хвиля вирвала з ротика пипку та закинула на дерево: там вона висить і досі. Як німе свідчення воєнного злочину росії проти мирних українців.
Чоловік та батько Ані отримали важкі поранення. Дідусь за два дні помер у лікарні.
З усієї родини неушкодженими залишилися лише хлопчики (зараз їм – чотири та один рік). Принаймні фізично. Адже вони втратили найдорожче – маму.
Олег та АннаФото: надані Олегом
Не самі
Як розповіли журналістці «Глухів.City» в керівництві громади, діти ані на мить не залишалися поза родиною: знайшлися родичі, які взяли до себе малят на період поховання Ані та поки всі члени сім’ї (тато, бабуся та дідусь) перебували в медичній установі.
Ми поцікавилися в голови Есманської громади, яку допомогу місцева влада надала родині. Сергій Мінаков розповів, що одразу ж після трагедії керівництво селищної ради взяло під контроль ситуацію, а сім’ю – під своє крило.
Усього на потреби родини, за словами Сергія, з місцевого бюджету виділено 91 тисяча гривень, з яких 41 пішла на лікування поранених, 40 – на придбання житла, 5 – на підтримку родини, як тій, що опинилася в складних життєвих обставинах, 6 – на поховання Ані та її батька.
Коли бабусю після оперативних втручань (руку вдалося пришити) виписали додому, вона оформила опікунство над онуками. На той момент медики не давали жодних прогнозів щодо подальшої долі чоловіка Ані, батька молодшого сина.
Нещодавно після довготривалого лікування тато повернувся додому.
Фото: надані Олегом
«Я перебуваю на реабілітаційному періоді після довготривалого лікування. Окрім численних травм, у мене було майже вирване стегно. Потихеньку оговтуюся після непоправної втрати – смерті дружини. Сенсом життя для мене є діти: мій Назарчик та Олексійко, який давно став мені рідною дитиною», – каже Олег.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
