Глухівчанин Олександр Мірошниченко нині боронить країну на передовій. На своїй сторінці в соцмережі захисник опублікував фотозвіт із посилками, отриманими від рідних і волонтерів.
Хто повідомляє: Олександр Мірошниченко у Facebook та в коментарі Глухів.City.
У чому суть
Посилки з дому Олександр Мірошниченко зміг забрати, коли з передової виїхав на третю лінію оборони.
Там його чекали пакунки з домашніми огірками, пампушками, пасками, медом та навіть ласощі зі США. Передали захиснику також медикаменти, теплі ковдри, подушку власного виробництва та малюнок дівчинки Соломійки.
«Дякую, що даруєте нам щастя їсти домашню їжу, переживати ваші емоції, насолоджуватися теплим та зручним», – написав військовий.
Перша лінія. «Відчуття, що ти нікому, окрім ворога, не потрібен – постійне»
У коментарі Глухів.City Олександр пояснив, що морально перебувати на першій лінії важко – військові постійно виснажені, їх криють мінами, але найбільше докучає негативний настрій та мерзенна погода.
Часто захисник відчуває щось, схоже на «емоційні гойдалки». Він питає в себе, навіщо тут, за кого воює. А також думає, що нікому не буде потрібним після повернення та чи повернеться додому живим, з інвалідністю чи взагалі мертвим.
«Начебто все в тебе є, і їжі вдосталь, і свої години відпочинку отримуєш, але воно все одноманітне, як та багнюка, що затягує берці щодня. Ти розмовляєш інколи з рідними близькими, які вдома, і чуєш принизливі: «а навіщо ти туди поїхав, а хто вас туди посилав?». Наші бліндажі – то темні, вогкі печери, де ковдра замість дверей. Відчуття, що ти нікому, окрім ворога, непотрібний – постійне», – ділиться глухівчанин.
Моменти радості
Оборонець розказує, що в тяжких умовах радіє вдалим влучанням у противника та навіть звичним речам: співу пташок, свіжій зелені. Особливо підіймають дух посилки з дому від близьких і друзів.
«І нехай коробка домашнього печива перетворилася в крихти, але ж вони такі смачні, плакати хочеться», – зізнається Саша.
«І сіре небо Вугледару вже наше»
Глухівчанин говорить, що дитячі малюнки, які їм надсилають разом із посилками, прикрашають стіни бліндажів та хат, де відпочивають захисники на дводенних ротаціях.
«Ми всі розуміємо, що ті сувеніри й листівки необхідніші тим, хто їх малює. Але для мене – це вже не просто посилка, а посилка з душею. У цей момент ти комусь необхідний. Я повісив в’язане сердечко на маскувальну сітку й сіре небо Вугледару вже наше», – пояснює Олександр Мірошниченко.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
