Прикордонники пропускного пункту «Бачівськ» заступили на службу 23 лютого і мали помінятися наступного дня о 9 ранку. Натомість вони опинилися в російському полоні, коли країна-агресор напала на нашу державу. Процес повернення наших земляків триває і досі. Іще вісім чоловіків не повернулися додому з тієї рокової зміни.
У День прикордонних військ ми хочемо подякувати героям, які зараз боронять кордони нашої країни, та нагадати про захисників «Бачівська», які першими потрапили під удар ворожих військ. Хронологію подій 24 лютого 2022 року журналістці Глухів.City розповів прикордонник Олег Бичків, який був на «Бачівську», у російському полоні, й повернувся додому.
24 лютого 2022 року. Яким воно було на «Бачівську»
У день із 23 на 24 лютого на пункті пропуску неподалік Глухова було чимало людей: прикордонники, митники, військові з радіорозвідки та цивільні. «Бачівськ» працював у звичному режимі: оформлювали «легковушки», вантажівки та повний пасажирів міжнародний автобус.
«Нічого такого ми не очікували. Інформації, що буде наступ, до нас не надходило. Усі думали та вірили, що це демонстративні дії із метою залякування населення», – розповідає прикордонник Олег Бичків, який був начальником зміни на «Бачівську» в день вторгнення.
Прикордонники на пункті пропуску "Бачівськ". Фото зроблене до 24 лютого 2022 року
23 лютого прикордонники отримали лист від російської сторони із проханням «посприяти виїзду дипломатичних машин РФ із України».
«Вони почали приїжджати до пункту пропуску десь о четвертій-шостій вечора. Їх було десь 40 машин, якщо не більше. Ми оформлювали їх до 3 години ранку 24 лютого», – згадує Олег.
Уже за годину службовці отримали звістку про обстріли з боку росії уздовж східної ділянки кордону – Луганського та Донецького прикордонних загонів. Згодом аналогічні дані надішли від Харківського та Сумського.
О 5:23 ворожа бронетехніка на великій швидкості прорвала кордон у пункті пропуску «Бачівськ».
«Їх було набагато більше за нас – десь 150 осіб. Вони почали хаотично обстрілювати весь пункт пропуску», – розказує прикордонник.
Унаслідок цього поранення отримала цивільна особа та інспектор митної служби.
Іще протягом кількох годин російські військові з важкої техніки обстрілювали територію України: гатили в напрямку Глухова, Свеси та Сопича.
«Бачівськ» – «Троєбортне» – Севськ
Усіх, хто перебував на «Бачівську», захопили у полон – навіть службових собак. Перед допитом людей розділили. Із прикордонниками, митниками та цивільними говорили окремо.
«Нас переконували, що за три дні вони змінять владу в Україні. Говорили, мовляв, «усе буде нормально, будете жити як і раніше», – каже Олег Бичків.
Під конвоєм полонених перевели до російського пункту пропуску «Троєбортне». За кілька днів 52 цивільних та митників відпустили.
Але 26 прикордонників та чотирьох військових залишили бранцями.
«Приблизно днів п’ять ми перебували в оглядовому боксі на «Троєбортному». Звідти нас перевезли до Севську й розмістили в місцевому спортзалі», – розказує прикордонник.
Кілька разів до українців приїжджали російські журналісти.
«Вони хотіли, щоби ми дали інтерв’ю ніби добровільно склали зброю, прийшли до них та попросили надати прихисток. Десь два дні вони так ходили, але нічого з нашим коментарем зняти у них не вийшло», – пояснює Олег Бичків.
Севськ – Курськ – повернення в Україну
Із Севська прикордонників перевезли в Курську область та передали військовій поліції. Полонених поселили в наметове містечко, куди звозили бранців із різних точок України.
«Усіх розділили по категоріям: окремо тримали офіцерів, військовослужбовців за контрактом, цивільних чоловіків, жінок та поранених. Там ми пробули три-чотири дні й звідти вже потрапили до слідчого ізолятора в Курську», – говорить Олег.
Найтяжче там, пояснює чоловік, було не знати, що відбувається з рідними в Україні. Прикордонники не розуміли, що відбувається насправді, адже новини чули лише з російських мовників.
«Але ми вірили, що колись все закінчиться. Сподівалися, що війна якнайшвидше завершиться. Ми розуміли, що треба міцно стиснути зуби та витерпіти. Підтримували одне одного як могли», – зізнається прикордонник.
У квітні Олег Бичків та ще троє прикордонників «Бачівська» опинилися в списках на обмін полоненими.
«Нас забрали із СІЗО, доставили в аеропорт, посадили в літак та перевезли в Севастополь. Приземлилися о четвертій ранку й десь до третьої години дня сиділи чекали, що буде далі. О третій прийшов чоловік у цивільному та почав розказувати, що наша сторона не хоче нас міняти. Вони так завжди кажуть. Із літака нас перевезли в Нахімовське училище й уже там сказали, що завтра нас обміняють. Після ще запропонували залишитися в Росії та отримати громадянство, але ніхто не погодився», – згадує прикордонник.
14 квітня Олег Бичків із побратимами повернулися на підконтрольну Україні територію.
Як із полону звільняли інших прикордонників «Бачівська»
Ще одинадцятьох захисників удалося звільнити до травня 2022 року. Після цього процес обміну став на паузу, що затягнулася на довгі місяці.
Рідні одинадцятьох прикордонників як могли поширювали інформацію про полонених: писали звернення до керівництва держави, були на зв’язку з представниками Координаційного штабу, спілкувалися з журналістами, влаштовували акції.
Символічна картинка про одинадцятьох полонених прикордонників.
Крига скресла 10 квітня 2023 року. Тоді відбувся масштабний Великодній обмін полоненими. Додому повернулися 100 українських оборонців. Серед них – прикордонник із «Бачівська» Олександр Винда.
«Із полону його зустрічали побратими з Сумського прикордонного загону. Вони дали телефон і Саша зміг подзвонити мені й сказати, що нарешті в Україні. Я не повірила спочатку», – згадує дружина прикордонника Юлія.
Удома на нього чекали рідні, дружина, син та донечка, яка з’явилася на світ після 24 лютого 2022 року. Коли тато повернувся, дівчинці виповнилося 10 місяців.
«Він найбільше зрадів, коли переконався, що ми всі живі й здорові. Нарешті побачив доньку. Побачив, як вона топає ніжками. Для нього це було шоком», – розказує Юля.
Олександр пробув у полоні понад рік. Нині він на реабілітації у госпіталі. У вільний від процедур час читає новини, щоби розуміти всі події, пропущені за час у неволі.
Свій перший допис у соцмережі захисник присвятив дружині Юлії.
26 квітня стало відомо про звільнення з полону ще двох наших земляків – Олександра Чертенка та В’ячеслава Крамаренка. Їх визволили разом із іще 40 українськими військовими та двома цивільними особами.
В'ячеслав Крамаренко та Олександр Чертенко.
Донині в полоні
Досі росія утримує ще вісьмох захисників пропускника «Бачівськ». А саме:
- Чауса Сергія Івановича
- Воробйова Івана Володимировича
- Новикова Андрія Миколайовича
- Божка Руслана Івановича
- Цигикала В’ячеслава Миколайовича
- Школьного Віталія Володимировича
- Лютенка Володимира Леонідовича
- Литвинова Дмитра Євгеновича
Ми віримо, що наші герої якнайшвидше повернуться додому!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
