За словами психолога Юрія Рябка, війна показала, що здебільшого глухівчани психологічно стійкі до численних загроз. До періодичних обстрілів, втрат близьких і знайомих, руйнувань у місті й різноманітних психологічних атак ворога.
Однак це не означає, що серед нас немає людей, яким саме зараз потрібна психологічна допомога.
Журналіст Глухів.City поговорив зі психологом про те, як опанувати себе в критичний ситуації та як пережити горе.
«Знаю людей, які живуть поруч: в одного напружений стан, а в іншого – ніби нічого не відбувається»
«Важко сказати, чи погіршився загальний стан глухівчан. Люди перебувають у різних умовах: хтось чує вибухи яскраво і виразно, хтось ближче, а хтось трохи далі, хтось має дітей, за яких переживає, а в когось вони далеко. До того ж психіка у всіх різна. Я знаю людей, які живуть поруч: в одного напружений стан, а в іншого – ніби нічого й не відбувається», – розповідає Юрій Рябко.
Психолог дає кілька практичних порад, як опанувати себе в критичній ситуації. Зокрема, під час обстрілів міста.
«Коли людина чує вибухи, то її організм перемикається в стан миттєвого реагування: бігти або нападати. Я завжди раджу подумати: а де у вашому домі є безпечне місце? Для кожного відповідь на це запитання буде різною. Дуже важливо, щоб ви самі повірили в те, що це безпечне місце. Щонайменше, це дасть вам змогу не метушитися між вікнами й не думати, куди себе подіти», – розповідає психолог.
Далі, за його словами, потрібно спробувати чимось зайняти своє тіло. Адже воно активно реагує і має енергію. Найелементарніше, що можна зробити – це виконати якісь фізичні вправи. Іноді заспокоєнню допомагає ковтання. Можна взяти із собою в безпечне місце склянку води та робити маленькі ковтки.
Якщо ж ви почали тремтіти, то замість того, щоб себе заспокоювати, – краще зробити так, щоби посилити тремтіння. Тремтять руки – зробіть так, щоб вони тремтіли ще більше. Це допомагає тілу стабілізуватися.
«Наступний крок – контролюйте свою уяву й думки. Якщо уява малює якісь катастрофічні образи, то із цим потрібно щось робити. Відпускайте цей стан, нагадуйте собі, що це лише ваші думки», – каже психолог.
«Коли глухівчани усміхаються – нашому ворогу зле»
За словами психолога, зі станом постійного психологічного напруження найкраще боротися, займаючись звичними справи. Це дасть змогу позбутися нав’язливих думок про небезпеку.
«Я дивлюсь на глухівчан і радію, бо на їхніх обличчях я бачу дуже різні вирази. Часто бачу людей, які собі дозволяють усміхатись. І це добре! Коли глухівчани усміхаються, нашому ворогу зле. Вони розраховують на те, що ми будемо постійно перебувати в тривозі, страхах, сльозах. Але це нормально – радіти життю зараз», – каже Юрій.
За його словами: якщо ви вирішили залишитися в Глухові, то, мабуть, ви для себе вирішили, що це нехай і не найбезпечніше місце у світі, але тут можна жити й займатися звичними справами.
«І ось, якщо вам вдається займатися звичними справами, якщо ви знаходите в них сенс, то нав’язливі думки про небезпеку стають другорядними. Це нормально – займатися своєю справою, можливо, це найголовніший рецепт у цій ситуації».
Звісно, каже психолог, якщо є очевидні сигнали небезпеки, то на них варто реагувати.
«Кожен для себе сам має визначити, що ж для нього є таким сигналом. У вас є тривожна валіза, треба розуміти, коли за неї варто хапатися. В усіх інших випадках – допомагаємо ЗСУ, людям, яким значно гірше, ніж нам. Думаємо, як можемо допомогти, але реальними справами, а не думками, не емоціями, не своєю ненавистю», – каже психолог.
«Ніхто, крім самої людини, пройти через біль втрати не може»
Натомість біль втрати близьких кожній людині доведеться пережити самостійно. Юрій Рябко радить звертатися до спеціалістів лише у випадку, якщо людина потрапляє в стан депресії, яка триває кілька тижнів.
«Втрата, як і радість, – це звичайна частина людського буття. Смуток, душевний біль і тривога для чогось потрібні. На жаль чи на щастя, ніхто, крім самої людини, пройти через біль втрати не може. Здебільшого в людей це відбувається природно, само собою, без будь-яких психологів та порад», – говорить психолог.
Людям, які поруч із людиною, яка переживає втрату, мають не заважати, а допомагати.
«Як можна допомогти? Не бути надокучливим, але бути поруч. Просто перепитувати: «Ти як?», «Чим я можу допомогти?», «Чи хотіла б ти мені щось сказати?», «А сьогодні ми про це з тобою розмовляємо чи просто прогуляємось і не будемо про це говорити?». Також потрібно звернути увагу, якщо щось йде не так. Наприклад, якщо людина на кілька тижнів поринає у виключно негативний стан: коли немає сил, зникає відчуття перспективи, усе здається чорно-білим. Якщо цей стан триває кілька тижнів, то варто звернутися за допомогою фахівців».
Куди можна звернутися в Глухові
З перших днів повномасштабного вторгнення в Глухові діє центр психологічної підтримки, до якого безплатно можуть звернутися усі мешканці міста. Як розповідає Юрій Рябко, це ініціатива психологів міста, які добровільно зголосилися допомагати глухівчанам.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, відразу ж з’явилась думка про те, що потрібно щось робити для мешканців Глухова. І мені як професіоналу та мешканцю міста потрібно шукати своє місце в цій ситуації. Виявилось, що психологи міста вже робили спроби організувати таку службу. І міська рада йшла їм назустріч. Пізніше ми, психологи та соціальні педагоги, зустрілися разом і домовилися по черзі приймати людей. Спочатку робили це щодня. Не можу сказати, що було багато людей, але щодня хтось приходив: один чи двоє», – розповідає психолог.
Центр працює і досі, для мешканців міста його послуги абсолютно безплатні. Крім того, психологи гарантують повну анонімність. Він розташований у «Будинку Лютого» або Будинку дитячої творчості. Сюди без попереднього запису можна приходити вівторками та п’ятницями з 13 до 15 години.
За словами Юрія, у перші дні війни люди зверталися до психологів із найрізноманітнішими проблемами.
«Безпосередньо під час окупації з’явились запити, що хтось залишився без роботи, а хтось не міг виконувати свої звичайні функції: виховувати дітей чи спілкуватися з близькими. Запити в людей були різними, але можна узагальнити, що війна, як криза, загострила ті суперечності, які були раніше, і створила нові».
До того ж нещодавно викладачі глухівського університету представили книгу «Психологія сім’ї», у якій можна знайти багато корисних порад.
