Максиму Осіпкіну було 36 років. Він народився на Запоріжжі 26 серпня 1986 року, а 12 липня 2023, у запеклому бою з окупантами, мужній воїн зустрів у цьому краї свою смерть.
Хто повідомляє: кореспонденти Глухів.City з місця подій.
У чому суть
Із прапорами в руках та сльозами на очах. Живий коридор влаштували земляки, щоби провести в останню путь воїна Максима Осіпкіна.
Попрощалися з Героєм біля дому, де виріс воїн. Віддати останню шану загиблому зібралися рідні Максима, друзі та односельці.
Герой віддав життя за свободу України, виборюючи нашу землю в окупанта.
Вічна пам'ять та слава воїну!
Про Максима Осіпкіна
Воїн народився 26 серпня 1986 року в Запорізькій області. Згодом родина переїхала до Землянки. Тут пройшло дитинство та юність захисника. Друзі та знайомі Максима згадують його як хорошу, працьовиту людину, гарного друга.
З лютого 2023 року він, відданий військовій присязі, пішов служити Україні. Після перемоги Герой мріяв повернутися до великої родини. Вдома на нього чекали мама, п'ять сестер і племінники.
Захищаючи Батьківщину від навали окупантів, Максим загинув у Запорізькій області 12 липня.
Редакція Глухів.City висловлює щирі співчуття рідним Героя!
Що було раніше
Раніше ми писали про те, як на Глухівщині прощалися із 45-річним військовим Олександром Приймачком. Військовий загинув 4 червня біля населеного пункту Новоочеретувате Донецької області. Прощання з ним відбулося 14 червня в селі Дунаєць Глухівської громади. Тут проживає сім’я загиблого.
Похресник Олександра Приймачка Дмитро розповідає, що у загиблого залишилися дружина та четверо дітей.
«Він сказав: "Як це ти служиш, а я буду сидіти вдома?". І пішов служити. Він був дуже чуйною людиною, був мені, як другий батько. У нього залишилось двоє дорослих дочок, дорослий син, малий син і онук».
Також ми писали про те, як 27 травня Глухівщина прощалася з українським військовослужбовцем Юрієм Приймачком, який загинув на околицях Бахмута.
Подробиці загибелі Юрія розповіли його побратими. За словами військових, він пожертвував собою заради порятунку поранених.
«Він та ще один Юра витягували поранених, а коли вони пішли за іншими, то їх накрила артилерія. У нас навіть жарти були такі. Я – хлопець немаленький, і постійно говорив, що «ви мене, хлопці, покинете». А Юра кричав: «Урагане, я тебе не кину, прийду та заберу». Може, з небес тепер мене рятуватиме», – говорить побратим Юрія Андрій.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
