Талановитий футболіст Володимир Самусь пішов на фронт у травні 2022 року. Під час тяжких боїв на Донеччині чоловік отримав травму – йому довелося ампутувати ногу.
Із того часу минув рік. Журналістка Глухів.City поспілкувалася з Володимиром про його життя, війну, реабілітацію та повернення до тренувань.
Захоплення усього життя
Вся родина Самусів відома тим, що батько, сини й онуки – активні спорстмени. Сам Володимир грав у футбол від самого дитинства. Першим тренером чоловіка був його батько Іван. А коли Володимир потрапив до дитячо-юнацької спортивної школи, там його тренером став Сергій Руденко.
«Я грав усе життя за команду «Спартак Глухів», як вступив до інституту в 1999 році – так із того моменту й почав», – такими словами чоловік описує початок захоплення всього свого життя.
З 2000 до 2013 року, він грав нападником у таких командах, як-от: «Спартак-Аваль», «Спартак», «Велетень-Спартак». За ці роки чоловік отримав чотири титули. У 2000 році Володимир виборов третє місце на чемпіонаті області, а в 2001 та 2003 році він знову повторив свою перемогу. У 2009 році взяв бронзу першості (ІІ група) Сумщини.
До та після 24 лютого 2022 року
Володимир розповідає, що до повномасштабного вторгнення він працював на підприємстві – допомагав будувати та ремонтувати дороги у Хмельницькій області. У лютому, оскільки була зима, то перебував на обліку в центрі зайнятості.
Чоловік згадує, що 24 лютого він зустрів у Києві. Того ранку він був поруч із населеним пунктом Васильків. Чоловік прокинувся від того, що саме в те місце, де він знаходився, й летіли ворожі ракети. А коли він вийшов на вулицю, щоби подивитися, що трапилося, то йому сказали, що почалася війна.
До лав Збройних сил України Володимир вступив 1 травня 2022 року, як громадянин України. Військовий розповідає, що на початку червня його 110-ту бригаду відправили на Донеччину під Авдіївку.
«Якщо казати чесно, то не думав, що попаду туди. Я потрапив одразу в одну з найгарячіших точок фронту. Там було і тихо, і ні – всяке бувало. Не передати словами те, що там відбувалося. Це потрібно бачити», – ділиться чоловік.
А рік тому, 28 липня, військовий отримав осколкове поранення під час бойового обстрілу російськими окупантами.
«Це був звичайний день й нічого тоді не віщувало біди. Ніч пройшла тихенько й спокійно, а вже вранці почався дуже сильний артилерійський обстріл. Прилетіло десь поруч із мною. Я навіть не встиг й глянути, як і що сталося. Я тоді й отримав поранення в ногу. Дуже тяжке поранення було. Зі мною був товариш поруч, який мені наклав турнікет і ми лежали, вели бій та чекали поки все пройде. Під обстрілом я пролежав півтори години. За весь цей час нас не приняли обстрілювати», – згадує Володимир.
Життя після поранення
Реабілітація, за словами Володимира, проходила дуже добре. 29 липня його перевезли в Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова. А з 1 серпня чоловік опинився у Вінницькій обласній клінічній лікарні імені Миколи Пирогова, де пробув півтора місяці.
У середині вересня воїна виписали й перевели на реабілітацію у місто Немирів Вінницької області. У приватній лікарні Вінниці Володимиру зробили протезування. З того моменту минув рік. Володимир ділиться, що призвичаївся до життя з ампутацією.
«Як нормальна людина я розумів, що іншого виходу немає й життя продовжується. Спочатку було тяжко, тому що не своя нога, було дискомфортно, а було й таке, що неправильно протез надінеш. Вже звик, слава богу», – каже чоловік.
Нині Володимир займається футболом у Києві. Тут організовують тренування для осіб із ампутацією. Коли Володимир дізнався про це, то без вагань записався на них і щотижня приїздить до Києва.
«Я все життя грав у футбол й мені було цікаво спробувати себе знову в спорті, проте вже на милицях. Там хлопці такі, як і я. Також військові, що пройшли це усе й там ми спілкуємося. Духом не падаємо, адже життя продовжується», – каже Володимир.
На сьогоднішній день Володимир тренується за збірну України для осіб із ампутацією. З командою вони готуються до виїзду на міжнародні змагання в Бельгію, що відбудуться у вересні.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
