Разом з істориком та науковцем Андрієм Гриценком ми продовжуємо розповідати про історію медичних закладів Глухова. Чергова наша розповідь про лікарню cвятої Єфросинії.

«Сьогодні цю будівлю глухівчани знають, як міську поліклініку, а загалом це безоплатна лікарня cвятої Єфросинії. Вона була побудована і відкрита на кошти Терещенків. Зокрема, її будівництвом опікувався Федір Терещенко. Так, як цим медичним закладом опікувалась і Єфросинія Григорівна (дружина Артемія Терещенка та матір Федора і Ніколи), то лікарня носила її ім’я і з такою назвою дійшла до нашого часу», - розповідає Андрій Гриценко.

Лікарня відкрила свої двері в 1877 році, в ній було 20 ліжок для хворих та чотири відділення, кожне з яких мало чоловічу та жіночу палату.

«Ця лікарня стала дуже популярною. Якщо у перший рік після відкриття у ній пролікувалося десь 1200 хворих за рік, то після добудови в 1987 році і розширення кількості ліжок, в ній лікувалось понад 8000 людей. Серед лікарів, які тут працювали варто назвати Миколу Липинського та, з часом, Митрофана Філоненко-Бородіча. В штаті лікарні був лікар, пізніше було введено посаду другого лікаря, також було чотири лікарі- консультанти, один, а згодом два фельдшери, діловоди та помічники. Тобто, був доволі таки широкий штат і утримання цієї лікарні потребувало великих коштів – бюджет доходив до 8000 рублів на рік».

Андрій Гриценко розповідає, що коли в місті був зведений комплекс дерев’яних земських лікарень, то лікарня cвятої Єфросинії почала користуватись меншим попитом, але продовжила свою роботу. Використовувалась вона за призначенням і в радянські роки.

«До Другої світової війни тут розташовувалася допоміжні приміщення районної поліклініки, яка знаходилась в сучасній третій школі. В кінці 1940-років тут сталась пожежа, яка зруйнувала західне крило і місцями, навіть, обвалились стіни. Що цікаво, радянська влада мало фінансувала медицину і майже десятиліття це приміщення в центрі міста стояло пусткою. Лише десь на початку п'ятдесятих років її відновили. Приміщення втратило декори та, так званий, Східний фасад», - розповідає історик.

За словами Андрія Гриценка, ця будівля є окрасо міста і, водночас, зберігає в собі багато істотних таємниць - тут існують привиди. Працівники 70-х років розповідають, що чули їх голоси, але ніколи не бачили.