Вночі 31 серпня росіяни вкотре обстріляли Ходине. Унаслідок атаки згорів будинок Валентини та Миколи Власенків. В оселі, якої вже немає, літня пара виростила трьох дітей. Подружжя вижило, бо вчасно евакуювались.
Хто повідомляє: донька пари Людмила Букіна в коментарі Глухів.City.
У чому суть
«Це все наше життя. Головне, що ми залишились живі», - говорить Людмила Букіна про першу реакцію батьків від того, що їх будинок було знищено. Він згорів 31 серпня близько 02:00 внаслідок обстрілу російськими терористами села Ходине.
«Чоловіку сестри зателефонували приблизно о третій годині ранку. І повідомили, що вже немає нічого: ні хати, ні сараю. Все горіло і палало. Було пряме попадання у сарай. Від нього загорівся будинок. Батькам сказали тільки о десятій годині ранку. І то не знали, як повідомити», - говорить пані Людмила.
Батьки жінки прожили у будинку більше 30 років. Батько Микола Петрович працював водієм у колгоспі, мама була поваром у дитячому садочку. Колись давно молоде подружжя з нуля починало життя у новій оселі. Вони зуміли перетворити пустий дім на затишний куточок.
Валентина Михайлівна та Микола Павлович Власенки
«Батьки та нас троє дітей. Я найменша. Сестру віддавали заміж, весілля було. Потім у брата були проводи в армію. Ми всі вийшли звідти. Моє весілля теж там було. З нами ще жили бабусі: мамина і батькова матері. Забирали та доглядали за ними. У моєї доньки, як закінчується школа, то вона вже в селі. Допомагала там і за курчатами, і за свинями, і на городі. Вона ще у садочок там ходила», - розповідає Людмила Букіна.
Батьки Микола Павлович та Валентина Михайлівна з доньками Наталею та Людмилою
Пані Людмила все дитинство та юність прожила у будинку батьків. Вона з любов’ю згадує про рідне місце.
«Це кухня була, тому ще там завжди пахло смачно. І велика зала, бо там завжди збирались усі гості. Якщо нас там було дуже багато, то ми спали на підлозі і розмовляли до ранку. У нас там завжди було так весело. На свята збиралися всією родиною. Завжди всім вистачало місця», - згадує жінка.
Зліва направо: невістка Ніна з онуком Данілою, старша донька Наташа, дружина брата Тетяна, Валентина Михайлівна, брат Валентини Михайлівни Володимир, зять Сергій, молодша донька Люда, внизу посередині син Євгеній, справа Микола Павлович
Батьки довго відмовлялися евакуюватися. Після одного з обстрілів дітям вдалося забрати їх до себе в Шостку. Вони живуть у будинку, який взяли в кредит. Літня пара часто відвідує лікаря-кардіолога, бо серце вже не те.
«1 червня 2022 року ракети пускали. Привозили хліб на зупинку, і мама купувала його. В неї до цього були з серцем проблеми, але це вже був остаточний поштовх. Після стало зовсім погано», - згадує пані Людмила.
Власенко Валентина Михайлівна з доньками Наталею та Людмилою
У травні цього року дітям вдалося вмовити батьків виїхати. Нині люди дякують долі, що їм вдалося врятуватись. Рідна оселя могла стати для них домовиною.
«1 вересня – це мамин День народження. А тепер День народження вже для двох. Тому що, якщо б вони там залишились, то їх би вже не було», - констатує пані Людмила.
У Сумській обласній військовій адміністрації зазначили, що станом на 8:00 31 серпня зафіксували 42 вибухи по території Шалигинської громади. Ворог бив з мінометів (6 вибухів) та артилерії (36 вибухів).
Родина Власенків просить підтримати їх фінансово за можливості. Люди будуть вдячні за будь-яку допомогу.
Реквізити для допомоги:
5168755444344085
Власенко Валентина Михайлівна
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
