Історія глухівського будинку, де в радянські часи розміщувалась «водолікарня»

Олександр Соломко Головний редактор

19 вересня 2023 15:21

Спільно з істориком та науковцем Андрієм Гриценком ми продовжуємо розповідати про історію лікувальних закладів Глухова.

Сьогодні наша розповідь про будинок по вулиці Київській у якому зараз знаходяться гуртки міського центру позашкільної освіти. Глухівчани, які проходять повз цей будинок, можуть навіть не здогадуватись про його багату історію, - розповідає Андрій Гриценко

«Це ще одна цікава споруда нашого міста і всі ви її знаєте як садибний будинок глухівського міського голови Володимира Амосова. Саме під такою назвою цей будинок внесений до списку пам'яток, але насправді це будинок Пармена Сніжка - глухівського підприємця. До чого тут лікарня? Саме тут в радянські часи довгий час розміщувалася водолікарня».

За словами історика, цей будинок не належав міському голові Амосову, але саме тут обірвалось його життя.

«Цей будинок зведений десь на початку ХХ століття Парменом Сніжком. І довгий час, дійсно, Володимир Амосов, останній, за Російської імперії, міський голова Глухова, знімав цей будинок, тому саме так в історію він увійшов. Що цікаво, Володимир Амосов на цих сходах і був застрелений більшовиками 14 січня (за новим стилем) 1918 року. Більшовики, як ви знаєте, в цей день варварськи захопили Глухів й почали розправлятися зі своїми класовими ворогами, як вони тоді говорили».

У радянські часи в цьому будинку розміщувалось багато установ. Серед них водолікарня та шпиталь.

«За НЕПу, в 20-х роках ХХ століття, тут розміщувався «Повітовий продовольчий комітет» - доволі важливий центр для обміну продуктами та збору продовольства. І після Голодомору, коли багато чого змінилося, тут якраз і була розміщена вже згадана водолікарня, де в ваннах, під душем, радянська влада лікувала тодішніх глухівчан та жителів навколишніх сіл. І, в принципі, так існувало до початку Другої світової війни, коли тут розмістили евакуаційний шпиталь, один із чотирьох, що були у липні-серпні 1941 року на території Глухова. Що цікаво, цей центр і був головним, з якого відправляли на фронт призваних глухівчан та жителів Глухівського району, тому що навпроти були казарми військкомату тодішнього НКВС».

І після окупації також цей будинок використовувався як медична установа.

«У перші післявоєнні роки тут був шпиталь для ветеранів війни - молодих хлопців, які поверталися з війни. Потім його перепрофілювали у тубдиспансер. І довгий час тут знаходиться центр дитячої творчості, який ми знаємо як станцію юних техніків. Тому ось така цікава історія, в тому числі медична», - зазначає Андрій Гриценко.