У Глухові прощались з 23-річним військовослужбовцем Олександром Смиком, який 21 листопада загинув на Луганщині
Брат Олександра Сергій розповідає, що захисник був мобілізований влітку. Він пройшов кілька місячну підготовку і нещодавно опинився в зоні бойових дій.
«Доброзичливий, чуйний. Не встиг сім’ю завести, дітей не було, не встиг пожити. Народився в Улановому і навчався там до 15 років, вже потім вступив до Глухівського вищого професійного училища, а потім пішов у армію на строкову службу. Двадцять другого листопада ближче до вечора нам подзвонили і сповістили, що він помер двадцять першого».
Катерина Тупчеєва розповідає, що була першою вчителькою Олександра. Жінка говорить, що захисник прибув до центру комплектування після першої ж повістки.
«Я його провчила чотири роки, це була така рухлива дитина, добра, щира. Саші випала нелегка доля, у нього рано померла мама, потім його виховував дядько. Після школи Саша вчився в училищі, а потім працював, де було можна, куди душа бажала. І за покликом, не ховаючись від повісток, був призваний до армії».
Жителька Глухова Валентина розповідає, що прийшла віддати данину шани загиблому Олександру.
«На війні загинув, шкода хлопця. Я сама з Уланового, і він звідти, батьків немає, тітка та дядько – опікуни. Дитинство у нього було, мабуть, важке».
Поховали загиблого героя у селі Полошки, куди переїхала родина військовослужбовця.
