Аматорський молодіжний театр «Пілігрим» понад 30 років був справжнім культурним серцем Глухова. На його виставах зали були заповнені глядачами, а акторська гра викликала бурхливі овації. Однак, спочатку через пандемію, а потім через вторгнення росії, життя театру змінилося.
Утім, актори не дозволили обставинам приглушити світло їхньої творчості. Вони продовжують репетирувати та шукати нові способи бути поряд із глядачами. Бомбосховища вони перетворили на сцену, де розквітає нова хвиля мистецтва та розвиваються таланти.
Ми відвідали театр «Пілігрим» та поговорили з колективом про мистецтво в прикордонному місті, війну, вихід в онлайн, творчість та багато іншого.
Переживали свої емоції через декламування віршів
Повномасштабне вторгнення та нестабільна ситуація в прикордонному місті створили надзвичайно важкі умови для театру Центру культури Глухівської міськради «Пілігрим». Однак, навіть у нових реаліях аматори пристосувалися та знайшли нові способи для творчості та вираження своїх емоцій.
На початку березня 2022 року актори вирішили декламувати вірші, щоби виразити свої думки та переживання під час вторгнення. На YouTube-каналі театру почали з’являтися відео з читанням поезії та інших виступів. Це стало не тільки платформою для творчості, але й способом збереження зв’язку з глядачами.
«Пам’ятаю, що в березні я спершу зателефонувала Даші Філанович і запитала «Ти не боїшся пересуватися по місту? Зможеш прийти та записати вірш?», а вона відповіла «Не боюся, Ірино Юріївна». Це було в перший весняний день, а вже другого березня ми опублікували відео на Ютубі, - згадує керівниця театру Ірина Ільясова та додає. - А потім почали записувати вірші з іншими учасницями колективу – Настею Красовською, Зоєю Капоріною та Анною Гулаковою. Пам’ятаю, що Аня тоді в гуртожитку жила. Ми під час тривоги ходили разом в укриття, бо було дуже страшно. На жаль, але через повномасштабну війну ці троє дівчат виїхали з Глухова, хтось навіть за кордон».
Поліна Ворона декламує вірш Т. Шевченка "Розрита могила"
Взагалі, YouTube-канал колектив театру «Пілігрим» створили ще під час карантину, коли обмеження не дозволяли скупчуватися в приміщеннях. Вони хотіли зберегти зв’язок зі своїми глядачами та продовжити розвивати своє мистецтво.
«Ми публікуємо вистави для дорослих та дітей, різні привітання до свят, декламування віршів. Ми створили цей канал під час хвилі ковіду, бо всі сумували, особливо в перший місяць, коли абсолютно все було заборонено, і ми не могли виступати для глядачів», – пригадує пані Ірина та додає, що цей канал став у нагоді в інші важкі періоди.
Вплив повномасштабної війни на склад колективу
Керівниця «Пілігриму» підкреслює, що склад їхнього творчого колективу завжди змінювався. Оскільки до них приєднувалися школярі та студенти, які після закінчення навчання або залишалися в театрі, або роз’їжджалися по різним містам країни.
Із початком повномасштабної війни причини залишити театр змінилися. Багатьом учасникам довелося покинути своє буденне життя: хтось тимчасово переїхав за кордон чи в інше місто, хтось приєднався до лав ЗСУ. Учасник театру Олександр Мірошниченко, наприклад, пішов до війська. Але навіть коли приїжджав у коротку відпустку в Глухів, встигнув знятися разом із Олександрою Дашко у відео для конкурсу поетичних фільмів, і перемогти в ньому.
Олександра Дашко та Олександр Мірошниченко
За можливості більшість колишніх акторів театру долучаються до його життя. Під час фестивалів «Пілігрим» підтримують Дар'я Філанович, Євгеній Обуховський, Поліна Ворона. Виходить на сцену Оксана Бородіна, яка в театрі з 90-х років. Валерій Колоусов торік приміряв на себе роль святого Миколая, щоби порадувати дітей у тяжкий час. А Сергій Мукоріз, який нині займається волонтерством на Херсонщині, під час візиту додому заходив у театр та брав участь у зйомці.
Валерій Колоусов у ролі Св. Миколая з іншими учасниками театру
І хоча колектив зменшився через війну, на заміну попереднім акторам прийшло молодше покоління.
«Це школярі та студенти з технікума. На сьогодні орієнтовно десять учасників. Звісно, що людей не вистачає. Але ось вони молоді, новенькі, пів року, мабуть, у колективі», – каже Ірина Ільясова.
Марія Тимоніна, одна з небагатьох, хто залишився в колективі з «довоєнних» акторів. Вона прийшла в театр перед карантином і пережила з ним періоди значних змін. Розповідаючи про свій шлях до театру «Пілігрим», Марія ділиться: «Я з дитинства завжди мріяла стати акторкою. Мені подобалося виступати на публіку та розказувати вірші. Побачила оголошення, що набирають людей у театр. Зрозуміла, що це моє і мені туди треба, якщо я не спробую – пожалію».
Акторка зазначає, що через війну довелося адаптуватися до нових людей.
«Спочатку було складно. Я не знала, як вони себе поводять, як вони працюють. А потім вже все само собою пішло. Прийняли один одного, – ділиться Марія та додає. – Наразі дуже подобається. Тут дружній колектив, всі одне одного підтримують. Якщо щось сталося, то всі намагаються тобі допомогти. Театр – це вже така сім’я невеличка. Кожен день разом, навіть якщо за межами театру, ми все одно проводимо час спільно».
Поліна Старченко, інша учасниця театру «Пілігрим», прийшла сюди завдяки батькам. Дівчина ділиться, що ще в дитинстві відвідувала репетиції разом із мамою, яка активно брала участь у постановках.
«Вони з Олександром Мірошниченком були однокласниками. Він привів її в театр. Коли почалася війна, то в театр вона якось перестала ходити», – розповідає Поліна.
Театр, де можна розвантажитися у важкий час
Театр для учасників «Пілігрим» став не лише місцем для творчості, але й простором, де вони можуть розвантажитися від негативних емоцій та поспілкуватися в теплій та товариській атмосфері. Ігор Величко, один із учасників колективу, розповів: «Тут просто наш весь гурток надає якусь таку товариську атмосферу. Можна легко поспілкуватися, бо нас всіх об’єднує спільна справа, якою ми займаємося. Тобто розвантажитись, з якоїсь точки зору – так, справді».
Дитяча вистава "Хижий заєць". Ігор Величко грає роль вовка
Ігор приєднався до «Пілігриму» в минулому році. Але, розповідає, до цього довго займався театральним мистецтвом. Щоправда, не на такому серйозному рівні.
«У театральному мистецтві я напевно років з десяти. Я і до цього займався, але це була як спрощена програма. Сюди ходили мої друзі, але вже і вони сюди не ходять, а я залишився».
На запитання про те, чи стикалися учасники колективу з емоційним навантаженням чи вигоранням під час війни, керівниця театру відповідає: «Вони тут розвантажуються, а не навантажуються. Аматори не приходять працювати сюди, як на роботу, вони йдуть за покликом серця. Вони приходять, коли їм на душу лягло. Взагалі, коли молодь збирається на репетиції – то тут вирує така позитивна енергія».
Інтерактивна вистава "Казкова подорож з чарівницею Машею"
Бомбосховище – це нова сцена для аматорів
Нині актори влаштовують вистави в бомбосховищі. Ідея проводити їх там виникла, коли члени театрального колективу дізналися про шахматистів, які використовували укриття для проведення своїх турнірів.
«Нам сказали, що в театральному залі проводити виступи не можна, бо Глухів знаходиться в 20-ти кілометровій зоні від кордону. Але аматори продовжували ходити на репетиції. Їм потрібно було десь виступити, а Ютуб – це зовсім не та віддача, не ті емоції», - пригадує керівниця молодіжного театру.
Учасник театру Ігор додає, що емоції та настрій передаються найкраще саме під час живого виступу, коли глядачі можуть відчути атмосферу та енергію акторів.
«Я дивився виставу «Хижий заєць», у якій грав роль вовка. Там відео вийшло на 50 хвилин. І дивлячись його, відчував не ті емоції, які отримав на сцені. Під час виступу наживо ти бачиш, як діти сидять та захоплено дивляться на твою гру. Ти отримуєш віддачу від них».
Попри все, актори продовжують хоча б так збирати глядачів. Перед виступами миють бомбосховище від пилу, щоби дітям було легше дихати, та виходять на імпровізовану сцену.
Про дитячі вистави для юних глядачів
Раніше колектив театру ставив різні п'єси, включаючи роботи зарубіжних та українських авторів. Вони повторювалися в залежності від попиту глядачів та участі акторів. У театрі також проводили театралізовані заходи та ігрові програми до різних свят, і ще ставили комедійні та філософські вистави.
Через повномасштабну війну «Пілігрим» перейшов виключно на дитячі вистави в бомбосховищі.
«У нас немає зараз матеріалу для дорослих, щоб показувати. Тобто, якщо в нас буде така можливість та ресурси, то, думаю, що будемо ставити», – підкреслює Ірина Ільясова.
Керівниця додає, що виступи перед дітьми завжди наповнені різними цікавими епізодами та непередбачуваними ситуаціями. Однією з таких особливостей є активна участь юних глядачів у подіях на сцені та в розвитку сюжету.
«Хтось сидить мовчки та спостерігає, а хтось не може всидіти. У нас було таке, що навіть на сцену вибігали рятувати героя вистави. Актори до цього звикли, вони виходять із таких моментів та продовжують грати», – розповідає пані Ірина.
Виступаючи перед дітьми, учасниця театру Марія Тимоніна розуміє, що ключовими навичками стають імпровізація та адаптація. Вже вжившись у роль, вона вільно реагує на непередбачувані ситуації та навіть знаходить в них плюси. Утім, зазначає, що такі виступи перед дітьми виснажують, але ця втома є приємною.
«Я розумію, що зробила щось корисне та веселе для діток. Я подарувала їм настрій, і ось це мене радує та заспокоює: те що я можу хоч щось зараз для них зробити».
На завершення розмови, Ірина Ільясова підкреслює, що театр – це не лише мистецтво, але й колективна творчість. У театрі, говорить керівниця, «погані люди не затримуються», адже його успіх ґрунтується на простоті, доброті та єдності учасників.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
