Ігорю Туру було всього лише 19 років. Повний сил та сподівань воїн прийняв свій останній бій на Донеччині.
Хто повідомляє: Глухів.City.
У чому суть
В останню путь молодого захисника провели в його рідному селі Слоут. Родина, друзі, побратими, жителі та керівництво Березівської громади на колінах прощалися з воїном.
Про Ігоря Тура
Ігор Тур народився в 2004 році в Слоуті. По закінченню місцевої школи вступив на навчання до Сумського аграрного університету.
25 жовтня 2023 року йому виповнилося 19 років. А вже 30 жовтня він вступив до лав Збройних Сил України з готовністю боронити рідну землю від окупантів. Герой служив гранатометником.
Він воював на одній із найтяжчих ділянок фронту. 15 грудня життя нашого земляка обірвалося на полі бою. Він загинув на Донеччині, виконуючи завдання. Ігор Тур був вірний присязі та народу України до останньої хвилини. Сповіщення про загибель отримала мати захисника.
«Нехай в серці кожного, хто його знав, назавжди залишиться пам’ять про його добрі справи, про його усміхнені очі, про його бажання жити. В нього було стільки планів і можливостей, в нього попереду було все життя. Та в свої 19 років він пішов захищати Батьківщину і загинув зі зброєю в руках, захищаючи її, захищаючі всіх нас. Я ніколи не пробачу. Я ніколи не забуду. Цей біль ніколи не стихне. Світла пам’ять, братику. Герої не вмирають», – написав старший брат Героя.
У воїна залишилися мама та старший брат.
Поетеса Іванна Гриців присвятила захиснику авторський вірш.
Біль утрати заліз під шкіру, а потім - ще глибше...
Він тримає міцно, множиться і не відпускає,
й кожна клітинка на тілі, мов нове кладовище -
під своїми хрестами дорогих твому серцю ховає.
Біль тримає за горло міцними лещатами,
забиває подих, перекриваючи пекучим щемом кисень,
й пам'ять гірко стискає серце щільними ґратами,
а мозок пульсує мелодіями траурних пісень...
Він нещадно врізається в ті ж рани свіжі й зболілі,
бо війна ненажера забирає від тебе найкращих
і, вмиваючи слізьми обриси лику згрубілі,
б'є щоразу так влучно в душу, мов Давидова праща.
Біль утрати щораз заповзає все глибше і глибше
і тримає міцно в своїх обіймах, й не відпускає...
І кожен нейрон зараз болем на аркуші пише!
Я не вірю, що біль від утрати з часом минає...
грудень. 2023
Редакція Глухів.City висловлює щирі співчуття рідним Героя!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
