9 березня – річниця боїв за Лукашівку. Село було останнім на шляху російських окупантів до повного оточення Чернігова. Оборону населеного пункту тримали українські військові. Чимало з них загинули в тяжких боях. Серед полеглих – воїни з Глухівщини.
Хто повідомляє: ОК «Північ» та Глухів.City.
У чому суть
Згадати та вшанувати пам'ять полеглих захисників до стели загиблим у Лукашівці прийшли побратими, рідні, місцеві мешканці. Заупокійну літію провели єпископ Чернігівський і Ніжинський архієрей Антоній та капелан військ ОК «Північ» отець Антоній.
Вічна пам’ять Героям
У боях за Лукашівку загинули Максим Приходько з села Некрасове, Євгеній Подставка з села Полошки та Вадим Назаров, який останні роки жив у Глухові.
38-річний Євгеній Подставка був головним сержантом взводу, 16 окремого мотопіхотного батальйону. Навчався він у Глухівському агротехнічному коледжі, після армії служив у прикордонних військах, учасник АТО. У 2021 році підписав контракт із ЗСУ. Разом зі своєю родиною жив у Глухові.
Загинув 9 березня 2022 році під час виконання бойового завдання на Чернігівщині в селі Лукашівці. Ціною власного життя прикрив відхід побратимів. 10 квітня майстра-сержанта провели в останню путь у Глухові. Того ж дня похований у рідному селі.
У загиблого героя залишились батьки, дружина, донька і син.
Максим Приходько був молодшим із трьох синів у родині професійного військового, родом із села Некрасове. Він пройшов строкову службу в Кременчуці, а після переїхав у Суми. Працював на заводі й охоронцем у приватній компанії.
У 2014 році родина Приходьків переїхала в Некрасове й оселилася у власному будинку. На Батьківщині Максим продовжив служити в поліції. Коли на сході країни почалася антитерористична операція, то одним із перших поїхав на Донеччину.
У 2016 році він підписав контракт зі Збройними Силами України: звання старшого сержанта поліції поміняв на рядового у війську. 22 лютого Максим вирушив у Чернігівську область. Уранці 24-го до нього мав приєднатися брат Григорій – теж військовий 58-ї бригади.
9 березня 2022 року Максим Приходько прийняв свій останній бій. Його автівку розстріляли росіяни, коли він віз боєкомплекти побратимам. Максиму було 38 років. У нього залишились дружина, донька та мама.
Вадиму Назарову було 23 роки, коли його розстріляли росіяни в церкві в Лукашівці. Він народився в місті Звягель Житомирської області. Проживав у Глухові з 2020 року.
Вадим із позивним «Малий» почав свою військову кар'єру в 2016 році у віці 18 років, вступивши до ЗСУ. Спочатку був курсантом, а згодом його перевели на посаду стрільця-регулювальника комендантського взводу військової частини. У 2017 році його перевели до 30-ої окремої механізованої бригади, де він обіймав посаду зв'язківця. У вересні місяці 2019 року проходив службу розвідником. Потім строк контракту завершився.
Воїн брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
У серпні 2021 році Вадим повернувся до лав ЗСУ та вступив до 58-ої окремої механізованої бригади, яка базувалася в Глухові. Він одразу повернувся до зони ООС.
24 лютого 2022 року під час повномасштабного вторгнення воїн разом зі своїми побратимами та прикордонниками відстоював кордони Сумщини, а згодом виконуючи бойовий наказ командира, був перекинутий на Чернігівський напрямок.
9 березня 2022 року в селі Лукашівка Чернігівської області йшли запеклі та нерівні бої із ворогом. Під час оборони напрямку Вадима Назарова розстріляли впритул.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
