Понад 30 років Юрій Коваленко займався археологією, відповідав за гідне поховання полеглих у Другій світовій війні, а згодом із «Чорним тюльпаном» знаходив та вивозив тіла загиблих воїнів АТО. У грудні 2020 року він приєднався до ЗСУ, а рік тому, 14 березня 2023 року, на Глухівщину прийшла страшна звістка про загибель воїна.
У чому суть
Директорка Національного заповідника «Глухів» Ірина Мошик розповідає, що меморіальна дошка не даремно була встановлена на будівлі Музею археології, адже саме завдяки зусиллям Юрія Коваленка їх заклад отримав статус національного.
«Юрій Олександрович був фундатором заповідника, він прийшов у колектив, коли заповідник тільки почав створюватись. І він дійсно знав, що робити, на відміну від інших. Тому що вже займався археологією, хай тоді це було ще не на професійному рівні на той момент, але він цим займався і це робив. Перше, що запропонував зробити – це виставку археологічних артефактів в музеї, який ще не був створений, пізніше ця виставка переросла в повноцінну музейну експозицію. За відкриття музею археології національний заповідник «Глухів» отримав статус національний, це було в 2008 році. Зрозуміло, що без Юрія Олександровича цього б не сталося».
Директорка Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Реброва розповідає, що Юрій Коваленко дуже любив Батурин. Колеги привезли з цього міста калину, яку посадили навпроти дошки науковцю.
«Ми довгі роки співпрацювали з глухівським заповідником, доки Юрій не став невід’ємною частиною батуринської археологічної експедиції. Став одним з тих людей, які стали запорукою відродження Батурина, відродження його історії. Ви знаєте, Юрій не лише для Глухова, а і для всієї України є символом великих людських чеснот. І ми сьогодні привезли калину, вирощену на батуринській землі, настільки важливій для нього, і хочемо, щоб вона нагадувала про вічну любов Батурина до Юрія».
Олександр Коваленко був науковим керівником Юрія. Чоловік розповідає, що свого часу спонукав Юрія Коваленка захистити кандидатську дисертацію на основі його численних досліджень. На підготовку наукової роботи пішло декілька років.
«Вийшла, як на мене, чудова кандидатська дисертація «Історична топографія Глухова доби середньовіччя і раннього модерного часу». Захистив Юрій Олександрович її в нашому університеті на засіданні спеціалізованої ради, опоненти і всі присутні були високої думки про роботу, невдовзі він отримав диплом кандидата історичних наук, а вже потім, на жаль, так трапилось, після його загибелі, разом з колегами з глухівського заповідника ми вирішили цю роботу відформатувати і видати у вигляді монографії».
Глухівчанин Роман Дзекелев розповідає, що Юрій Коваленко був багатосторонньою людиною, його інтереси не обмежувались лише наукою, а головне – був справжнім патріотом України.
«Майстер сцени, автор виконавець – співав пісні, дуже багато свого часу присвятив народному камерному хору, співав пісні під гітару. Був дуже колоритний чоловік і звісно, ми були знайомі. Коли я вже дійшов до того, що зацікавився історичною наукою, то він запросив нас з вже також загиблим Ігорем Білевичем на розкопки до Батурина і ми відкрили для себе неймовірний світ археології».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
