«Без любові до дітей та поваги до мам у цій справі ніяк. Без любові ти можеш не звернути увагу на якусь проблему, яка є у дитини. Без любові тобі тут нічого робити. Новонароджена дитина сприймає світ через дотик, звук і смак. І якщо дотик і смак – це мама, то звук – це всі довкола. Якщо ти прийдеш до дитини без настрою чи чимось роздратований, вона це відчує і їй буде неприємно, чи, навіть, боляче», - каже неонатологиня Наталія Нібак, яка працює у пологовому відділенні Глухівської міської лікарні.
Пані Наталія народилася в Кролевці. Її батьки – педагоги, чию справу вона продовжувати не хотіла. Натомість захоплювалася роботою тітки – акушерки, яка 35 років тому теж працювала в Глухівському пологовому. Наталія любила спостерігати за медичними маніпуляціями, що виконувала родичка. У старших класах уже точно вирішила, що теж пов’яже життя з медициною.
«Після закінчення школи я спробувала вступити в Київський медичний університет, але не пройшла. Наступного року знову подала документи, але вже в Харківський національний медичний університет. Це така наша альма-матер, у нас практично всі лікарі його закінчили. Тоді вже зрозуміла, що хочу працювати з дітьми, тому вступила на факультет «Педіатрії», - згадує пані Наталія.
У 2017 році Наталію направили на інтернатуру в Глухівську лікарню. Вона розуміла, що тут і залишиться працювати після. Але, як тоді думала, буде педіатринею. На останньому курсі інтернатури плани змінилися, коли медикиня потрапила в пологове відділення.
«Я зрозуміла, що це – моє. Що я хочу бути тут», - каже Наталія. І додає, що відтоді обрала спеціалізацію і стала неонатологинею.
Перша лікарка в житті дитини
Ми зустрічаємося з Наталією Нібак там, де вона перебуває майже 24/7 – у пологовому відділенні Глухівської лікарні. Лікарка саме закінчила обхід породіль та немовлят, отож може трохи поговорити.
Неонатологиня опікується новонародженими від моменту їхньої появи на світ до 27 днів. Із 28-го дня, каже, малюками займаються педіатри. Але до того ще багато часу. Як тільки немовля народжується, пані Наталія має його оглянути. Якщо дитина здорова, її відправляють у спільну палату разом із мамою.
«Неонатологія – доволі специфічна. Якщо лікар для дорослих, то він може поговорити зі своїми пацієнтами. Доросла людина прийде і скаже, що в неї болить вухо, рука, живіт, серце. А мої пацієнти говорити не вміють. Вони не скажуть, що в них болить, що їм не подобається. Треба застосувати всі знання з медицини, логіку та інтуїцію, щоби знайти проблему. Можливо, щось треба лікувати, або дитинка плаче, бо вона просто голодна. І все це треба визначити швидко й правильно, адже кожен помилковий крок – це ризик для життя новонародженої дитини», - пояснює лікарка.
Якщо малюк має відхилення від норми, то його стан стабілізують. Після або також переводять у палату, або направляють у лікарню третього рівня – Сумську клінічну.
«Наприклад, якщо дитинка народжується в стані важкої асфіксії, то потрібно проводити первинну реанімацію. Для цього у нас є навчений персонал, усі дії якого скориговані та злагоджені. У нас є своя система наданням відповідної допомоги при будь-якій ситуації. Чи то асфіксія новонародженого, чи пологова травма, чи ще якісь захворювання, то на них реагуємо відповідно», - каже Наталія.
Вона пояснює, неонатолог має обов’язково володіти навичками реанімації, як і рештою звичних медичних маніпуляцій.
«Хтось каже, що лікар – це коли прийшов, призначив і все. У неонатології такого немає. Лікар повинен зробити укол чи забір крові новонародженому, вміти поставити крапельницю. Тобто, все від догляду до екстрених ситуацій», - каже неонатологиня.
А такі ситуації у її роботі можуть виникнути в будь-який момент. Адже в перші три дні після народження немовля функціонально нестабільне, бо тільки пристосовується до нових умов життя.
«Кожні дві години дитинка може показати будь-яку симптоматику, проявити різну поведінку. Якщо, наприклад, у перинатальних центрах є вся апаратура для обстеження дітей, можна зробити всі аналізи, то в таких пологових, як наш, не все доступно. І з дитиною ти маєш бути цілодобово, щоби не впустити якийсь момент і зрозуміти, чи не має немовля хвороб. Адже деякі хвороби й патології проявляють себе на другу чи третю добу. До цього треба бути дуже уважною», - розказує Наталія Нібак.
Неонатологія – трохи психологія
А ще в роботі вона має бути трохи психологинею. Адже тісно спілкується з породіллею та її рідними, у яких, посміхається пані Наталія, зазвичай дуже багато запитань.
«Треба все коректно пояснювати відповідно до ситуації. Бо зараз вона одна, потім міняється – і ти говориш інше. Треба пояснити батькам все так, щоби не налякати їх».
Пані Наталія розповідає батькам про догляд за дитиною, як-от її правильно купати чи вдягати, які засоби гігієни варто використовувати, як почати грудне вигодовування. Водночас спостерігає за станом породіллі, адже народження дитини – великий стрес для організму жінки.
«Звертаю увагу на всі деталі, – каже лікарка. – А якщо говорити про дитину, то треба пояснити все «від голови до п’яточок».
У її обов’язках – донести до мами важливість первинної вакцинації новонароджених та генетичного скринінгу. Бувають такі ситуації, каже неонатологиня, коли породіллі відмовляються від щеплень чи аналізів для малюків. Тоді вона намагається пояснити ризики. Більшість мам дослухаються.
Буває таке, що неонатологині доводиться не лише пояснювати правила догляду за дитиною, а й загалом говорити з породіллями, які відмовляються від новонароджених.
«Ми розуміємо, що може в породіллі якась життєва ситуація. Залучаємо соціальні служби, щоби допомогти їй. Шукаємо рідних, знайомих, щоби вони допомогли. Намагаємося вирішити ситуацію на користь дитини. Пропонуємо переїхати на деякий час у соціальну сім'ю в Сумах чи в Шостці», - перераховує пані Наталія. І пояснює, іноді мама змінює рішення. Якщо ні, на неї намагаються не тиснути.
Ще на початку її роботи був випадок, коли немовля підкинули під пологовий.
«На щастя, була здорова дівчинка, я пам'ятаю, доношена. Особливих проблем зі здоров'ям у неї не було. Ми її у себе оглянули і доставили в Сумську обласну дитячу лікарню. Вона була тепленько одягненою, доглянутою. Я не знаю, чому мама так вчинила. Але добре, що не викинула дитинку на смітник, а принесла до пологового», - констатує лікарка.
«Найважче – втрачати немовлят»
Різних випадків за сім років практики пані Наталії – безліч. За останні два значно побільшало передчасних пологів. І, відповідно, недоношених дітей. Такий показник неонатологиня пов’язує зі стресами внаслідок війни. Торік у пологовому народилася дитина вагою в 1250 грамів, що критично мало для Глухова.
«Для нашого пологового це – дуже низька вага. Це не наш рівень допомоги, але все одно намагаєшся допомогти будь-чим, що маєш у відділенні. Дуже складно, коли народжується маловагова чи недоношена дитинка. Ми їх стабілізуємо й відправляємо в Суми, де комфортніші умови для виходжування таких дітей. Але найгірше, коли народжується дитинка без жодних ознак життя: серцебиття відсутнє, дихання. І вся команда включається, щоби врятувати її», - каже Наталія Нібак.
Взагалі в її роботі найскладніше – втрачати немовлят: «Коли робиш абсолютно все можливе, але дитина помирає – це найважче». У такі моменти неонатологиня намагається контролювати емоції.
«Ти маєш зібрати емоції та сказати це батькам. Не плакати та робити гірше, а навпаки, ще заспокоїти їх. І розуміти, що далі тебе чекають інші породіллі чи жінки в пологах. І до них треба прийти в нормальному стані, не впавши духом», - каже пані Наталія.
Торік у пологовому було 22 передчасно народжені дитини
І без того важку та надвідповідальну роботу з новонародженими додатково ускладнила повномасштабна війна. 24 лютого 2022 року Наталія Нібак зустріла на роботі. У пологовому перебували троє породіль із дітьми. Ще дві жінки народжували.
«Ми сказали, що ті, хто мають виписуватися, можуть залишатися в пологовому, скільки їм буде потрібно. Двоє породіль поїхали додому, а одну чоловік не міг забрати, бо не було машин. Вона залишалася з нами», - згадує лікарка.
Попри те, що відбувалося за вікном, пологи доводилося приймати, каже пані Наталія: «Дитинка ж не буде чекати, поки ворог відступить чи закінчиться війна».
Для породіль облаштували укриття та пологову залу в бомбосховищі. Але жінки, пригадує неонатологиня, хотіли народжувати в звичайних умовах. На щастя, тоді ситуація дозволяла це зробити.
Набагато складніше було з логістикою. На шляху в Суми, куди зазвичай перевозили передчасно народжених немовлят та діток із захворюваннями, стояли російські блокпости. Ворогу було байдуже, їде цивільна автівка, чи реанімаційний автомобіль. Через те, що Глухів відрізали від роками налагодженого і життєвонеобхідного шляхопроводу допомоги тоді не дочекалася дитина.
«На початку березня в породіллі з Путивля народилася недоношена дитинка, яка довго перебувала в стані асфіксії. У мами була жахлива кровотеча. Дитину треба було відправляти реанімобілем у Суми. Але авто не змогло приїхати в Глухів, на жаль», - із болем згадує Наталія Нібак.
За два тижні передчасні пологи почалися в жительки Глухова, яка дуже переживала через обстріли. Цього разу сумські медики вирішили піти на ризик, хоча дозвіл на це від адміністрації не отримали.
«Сумська реанімація їхала через російські блокпости. Їх зупиняли, роздягали. Вони довго їхали, але врешті змогли забрати дитинку й доставити в обласну лікарню», - каже Наталія.
Після деокупації області на початку квітня, згадує неонатологиня, робота налагодилася. Але з певними нюансами. Навіть із урахуванням того, що лікарня закуповувала медикаменти з запасом, вони швидко закінчувалися. Доводилося розподіляти необхідні препарати та думати, що робити у випадку, якщо не буде поставок. Однак, це тривало не довго.
Породіль навіть не стали виписувати додому раніше, як відбувалося в деяких медзакладах в Україні. І досі намагаються максимально зберігати такі ж умови, як були до лютого 2022 року.
«У розмові колега мені сказала, що завідуюча їхнього відділення рекомендує виписувати породіль ледь не в першу добу. У нас ні від адміністрації лікарні, ні від завідуючого відділенням такого не було. Якщо стан дитинки задовільний і породілля готова можемо виписати на другу чи третю добу. Якщо ні, то залишаються, допоки не буде готова».
І хоча робота пологового не зазнала суттєвих змін, натомість постійні тривоги, звуки вибухів та тривожні новини вплинули на стан породіль. Як вже казала пані Наталія, зросла кількість передчасних пологів.
«Якщо у довоєнні роки в нас було три-чотири передчасно народжені дитини, то в перший рік повномасштабної війни їх народилося аж 22!» - каже медикиня.
Діти її не пам’ятають, зате вона пам’ятає їх
Разом із породіллями пані Наталія фактично цілий рік і щодня. Вона – єдина неонатологиня в пологовому, який приймає пацієнток із Глухова та найближчих громад, Путивля, Ямполя, Свеси, Кролевця, навіть Шостки. Додалися також жінки-переселенки з Донецької та Херсонської областей, Одеської. Саме зараз у відділенні лежить дівчина з Чернігівщини.
Із кожною на пологах перебуває пані Наталія. Вона зізнається, що свою роботу, попри складність, дуже любить. Найцінніше для неї – бачити емоції батьків, чия дитина тільки народилася.
«Вони такі щасливі, такі радісні. Потім, коли виписуєш їх, вітаються в місті. І ти бачиш поряд малечу – результат своєї роботи. Це дуже емоційно», – каже неонатологиня.
Вона додає, що Глухів – невеликий. І тому лікарка пам’ятає практично всіх своїх породіль та їхніх дітей.
«Часто зустрічаю в місті двійняток, двох дівчаток, які народжувалися в нас. Зараз їм, мабуть, по шість із половиною років. І загалом діток, які мали певні проблеми. Яких відправляли в Суми. І зараз, коли бачу, як вони бігають із кульками, квітами, граються, то так приємно. Розумієш, що твоя робота не була даремною».
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
