3 листопада телефонний дзвінок розірвав тишу вечора п’ятниці в родині Курятників. Тоді стало відомо про загибель 38-річного глухівчанина Віталія. Від моменту, коли матері сказали страшні слова про сина, минуло півроку. Як найрідніша людина згадує про Героя, читайте далі.
Пішов воювати, хоча мав проблеми зі здоров’ям
Матір Віталія Лариса розказує, що з дитинства її син мав спокійний характер, який зберіг протягом усього життя. Навчався в професійно-педагогічному та агротехнічному коледжах у Глухові. Після одружився. У Віталія народилася донька, якій зараз 15 років.
Він був дуже працьовитим та старався зробити так, щоби родина нічого не потребувала. Брався за все, а в перервах між працею відволікався риболовлею.
До повномасштабної війни Віталій часто їздив на заробітки. Свого часу був у росії, ще не знаючи, що колись буде захищати свою рідну землю від навали з цієї країни. В Україні Віталій працював на будівництві в Києві. А також трудився в рідному Глухові, де й зустрів війну 24 лютого 2022 року.
“У нього був “білий квиток”, - каже матір Віталія Лариса. - “Ми і подумати не могли, що він піде воювати”.
Майже півтора роки був під Бахмутом
Про те, що її син добровільно стане на захист країни жінка дізналася вже тоді, коли він мав їхати у військову частину. Мати каже, що навіть проблеми зі здоров’ям не змогли його зупинити.
“Для родини це було шоком. Він сказав, що має йти захищати Батьківщину. Сказав, що нічого сидіти і чекати, поки “кацапи” прийдуть у його двір”, - згадує пані Лариса.
У червні 2022 року Віталій дав присягу на вірність Україні та відправився на один із найгарячіших напрямків фронту - під Бахмут. Він став до лав легендарного “Айдара” як артилерист.
“Він мені нічого не розказував. Іншим - так. Але мені не казав нічого, щоби я не хвилювалася”, - каже мати Віталія. - “Він майже всі ці півтора роки без трьох днів був “на нулі” під Бахмутом”.
Там же влітку 2023 року Віталій отримав осколкове поранення в ногу. Після перебував на реабілітації у Дніпрі. Коли стало трохи краще, зміг вирватися на кілька днів до рідних у Глухів.
“Про війну він нічого не розказував. Він завжди був гарним сином і робив усе, щоби ми не переживали. Тільки, буває, стане перед іконою, помолиться, обійме мене і все”, - каже пані Лариса.
Ще не повністю одужавши, Віталій мусив повертатися на фронт. Після поранення глухівчанин служив мінометником на тому ж Бахмутському напрямку.
Година, якої не вистачило для порятунку
Осінь 2023 року стала останньою для Віталія Курятника. Він іще раз зміг приїхати додому, побачити родину. А вже 3 листопада його життя обірвав ворожий снаряд.
“Він майже постійно був на нулі. Ніким було його замінити. Того дня снаряд прилетів прямо в його окоп”, - згадує матір захисника.
Вона каже, що фактично не вистачило години до моменту, коли його мали забрати з позиції.
“О 6:38 він відповів на моє СМС-повідомлення двома плюсами. Це означало, що все добре. О сьомій ранку, коли йому телефонували побратими, то зв’язку вже не було. А о п’ятій вечора мені зателефонували з військкомату та сказали, що Віталій загинув біля села Іванівське”, - каже пані Лариса.
Поховали Героя лише через місяць 7 грудня в Глухові. Нині рідні Віталія просять згадати його та вшанувати пам’ять захисника, який до останнього подиху був вірним своїй країні та її народу.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
