Днями волонтери гуманітарної місії “Проліска” евакуювали людей із прикордонного села Суходіл, що в Есманьській громаді колишнього Глухівського району. Історію однієї із біженок вони розказали.
Хто повідомляє: Гуманітарна місія “Проліска”
У чому суть
“Чи бачили ви справжнє кохання? Працівники гуманітарної місії Проліска- Конотоп точно бачили. Коли 84-річна пані Просковія виходила зі свого двору у селі на Сумщині, доторкаючись до всього повз, що проходила, не тому, що було фізично важко йти, а тому, що тут кожна клітинка рідна, кожна дощечка паркану по-своєму вищерблена, а калитка то і взагалі бачила все життя родини. Тут рідні чорнобривці та півники опустили голови від спеки, ніби розуміючи, що господиня їде назавжди. Вишня під двором затріпотіла гіллям, і якийсь сум завис у повітрі”, - пишуть волонтери.
Вони кажуть, що коли винесли з хати жінки кілька мішків із речами та витерли сльози, то слідом з будинку вийшов дідусь.
“І всі завмерли, коли погляди бабуні, що їде, і її чоловіка зустрілися. Двоє людей які прожили разом більше 50 років, збудували дім, посадили сад, виростили дітей і онуків, і тепер вони розлучаються…”, - додають у “Пролісці”.
Волонтери пояснюють, що для них евакуація цивільного населення - життя поділене на до і після. Люди, які виїжджають, розуміють, що можуть уже не побачитися. В історії пані Просковії їй треба їхати, адже вона потребує медичного лікування і нагляду. А її чоловік вирішує лишитися на своїй землі, яку обробляли поколіннями.
“Пані Просковія бадьориться в авто, домовляється про зустріч зі спеціалістом з соціального супроводу гуманітарного центру «Проліска-Конотоп», про спільний похід до ЦНАПу для оформлення статусу ВПО, про запис до лікаря, радіє що МТП в центрі міста і поруч аптека, і магазин, навіть другий поверх її не лякає. Аби тихо, аби тільки тихо…І все, що просить старенька бабуся: «Уговоріть мого діда, вивезіть діда».... Як же ж це так, ми біженці, ми в своїй країні, в своїй області, а біженці. Нема нам місця в своєму краї, вибивають градами і дронами, гупають так, що нема сил. І земля двигтить під ногами, страшно, хочеться жити, дожити своє відведене».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
