Інна Гончарова – мисткиня із півночі Сумщини. Її освіта – це образотворче мистецтво, декоративне мистецтво та реставрація. Інна – одна із 50 студентів і студенток України, які отримували впродовж 2022 року стипендію Верховної Ради України.
Про те, як стала на шлях мистецтва, що довелося подолати, аби продовжувати свою діяльність саме як художниці, та про свої успіхи Інна розповіла далі.
З чого розпочалося мистецьке життя
За словами Інни, її історія як художниці розпочалася ще в дитинстві. Тоді талант доньки першою розгледіла мама. Інна обмальовувала журнали й малювала на полях зошитів жінок, які були зображені там. А в шостому класі, з подачі мами, Інна пішла навчатися в місцеву художню школу.
“Я пам’ятаю той вечір, як малювала ілюстрацію до книжки про Тома Соєра, тоді підійшла мама й сказала, що це дуже красивий малюнок, що в мене є талант та його треба розвивати в школі малювання. У нашій родині багато таких, хто малював. Мама часто розповідала мені історію про те, як у її бабуні висів портрет прапрапрадіда, якого малював його син чи якийсь наш родич. Мій брат також любив малювати й робив це гарно, але вступати до мистецької академії він не став, адже мій дідусь наполягав на тому, що в чоловіка має бути більш серйозна професія”.
За словами мисткині, наразі найчастіше вона працює олійними фарбами у реалістичному стилі, якщо мова йде про замовлення, адже більшість людей хочуть бачити конкретно те, що вони замовили. Наприклад, це – портрет.
“Частіше людина хоче побачити те, що вона замовила, і щоб це було максимально схоже з фотографією, якщо це мова про портрет. Мене ж найбільше надихає в мистецтві тема Дерева життя, сім’ї й материнства. Дерево життя для мене — це рід. Це зв'язок людей між поколіннями, це те, ким ми є, як і ким ми себе ідентифікуємо, ким були наші предки, ким будуть наші діти. Тобто все це розповідає про нас. І воно показує циклічність життя”, – зазначає художниця.
Витинанка «Материнство»
Декоративне панно «Благословення роду»
Витинанка «Обраний шлях»
Об'ємно-просторова композиція «Зародження нового». Зроблена з ниток, колючого дроту й паперу.
Які труднощі на творчому шляху доводилося долати та що не дозволяє опускати рук
Інна зазначає, що попри скутість у минулому, мистецтво допомогло їй розслабитися й повністю довіритися собі.
“Я прийшла до того, що мистецтво й те, що я роблю, це єдине, на що я можу повпливати під час цієї катастрофи, що відбувається (ред. – війни). Ти ніби потрапив в океан, який штормить, і ти нічого не можеш зробити. Але є мистецтво, й саме воно дає мені поштовх до дії, спонукає працювати та не закинути це. Під час творчого процесу намагаюся розслабитися і повністю довіритися собі».
"Гармонія"
Розповіла художниця й про те, що їй, як і її родичу, довелося зіштовхнулася зі стереотипами в своїй справі.
“Наприклад, нещодавно мені сказали, що жінці немає сенсу навчатися на художницю. У мене була розмова з людиною про те, що зараз я студентка й художниця, тобто працюю й навчаюся. Але я не можу працювати як художниця на повну силу, адже мені доводиться відмовлятися від якихось пропозицій, тому що все-таки я хочу більше навчатися зараз. І чоловік, якому я це сказала, зазначив, що в цьому немає сенсу, тому що потім у мене буде родина, адже я жінка й буду матір'ю. Тобто був натяк на те, що ти художниця, але ти не маєш нею бути, тому що ти жінка і у тебе визначене призначення - бути матір'ю. Ця людина вважає, що мені значить не треба взагалі й навчатися”.
Проте, за словами Інни, не припиняти навчатися й працювати над собою її мотивує шлях, який вона вже пройшла.
“Бувають думки, що я не художниця, й можливо, у мене немає майбутнього, як казав той чоловік. Але саме ці внутрішні конфлікти я й намагалася долати. І я їх долаю. Я кажу собі, що окрім мистецтва більше нічого не вмію й працюю над собою весь час, адже малюю вже 11 років й тепер не складу рук, продовжуватиму йти цим шляхом й надалі”.
Художниця розповідає, що має успіхи в навчанні, зокрема вона отримувала стипендію Верховної Ради України з вересня 2022 по червень 2023 року, коли вчилася ще на бакалавраті в Національному університеті "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка.
“Високі оцінки й активна діяльність дозволили мені брати участь в конкурсі на стипендію. Я отримувала її за відносно високі досягнення у навчанні, тобто оцінки у моїй заліковій книжці були з 95-100 балами. Також я брала участь в університетських виставках й всеукраїнських, а також міжнародних. Стипендію отримували 50 людей з України, і серед них я, а також ще один хлопець із мого університету".
Про те, які має плани чи амбіції на майбутнє Інна відповідає так: “Я дійшла розуміння, що просто треба багато працювати і приймати себе такою, якою я є, приймати свою творчість і шукати себе. Так, можливо серед моїх робіт багато поганих, можливо деякі з них є хороші, але я зараз шукаю себе. Я мрію про те, що зможу стати потужною художницею та йду до того, щоби знайти свій стиль”.
Живописна тарілка «Кукурудза»
Живописна тарілка «Монстера»
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
