Тетяна Борзих із села Землянка на Глухівщині ось уже три роки збирає та сушить трави, а потім заварює із них чай. Таку практику називає церемонією, адже починається процес задовго до того, як окріп наливають у чашку, і значить більше, ніж просто вживання напою.
Хто повідомляє: Тетяна Борзих у коментарі Глухів.Сіty
У чому суть
Тетяна вважає, що українці етнічно поєднанні з природою, тому серед нас завжди було розповсюджене збиральництво та землеробство. Вона згадує, що свою першу колекцію трав побачила на кухні бабусі та мами. А в 10 років спробувала сама зібрати добірку в невелику в’язку.
«Бачила як сушать трави бабуся і мама, здебільшого це були звіробій, чебрець, м’ята та материнка. А коли до рук потрапила книжка про трави, стало цікаво спробувати самій. Збираю трави та часто відправляю хлопцям на фронт, щоби вони піклувались про своє здоров’я», – розповідає пані Тетяна.
За її словами, всі трави мають свою енергію, фармацевтичний і хімічний склад, що допомагає людям при хворобах, але насамперед, покращує емоційний стан. Їх дуже важливо збирати вчасно і навчитись використовувати. Свої трави пані Тетяна перетворює у чаї.
У що вірили наші бабусі
Для пані Тетяни процес чаювання - це єднання з традиціями пращурів. У часи, коли сучасних ліків не існувало, їм на поміч приходили трави. У Землянці пили чаї та вірили в їхні властивості. Найулюбленішими травами були чебрець і звіробій.
«Наші пращури дуже легко вміли лікувати травами. Відносилися до цього свідомо та з повагою. Ці знання передавалися з покоління в покоління і звісно за століття ми втратили багато своїх знань. Досі люди які живуть в селі, ще пам’ятають і продовжують використовувати трави в чаях. Це не якась магія чи ритуали – це лише маленькі крихти знань, яки залишилися, і їх хочеться відродити», – каже Тетяна.
А ще трави були пов’язані зі святами та святковими обрядами. Наприклад, під час весільних вживали “Варенуху”. Її готували з сушених трав та овочів. Робили узвар, а в нього додавали алкоголь.
Трави, що ростуть на рідній землі
Трави для чаювань пані Тетяна збирає у рідній місцевості.
«У першій половині дня до спеки і коли вже зійшла роса, або вже ввечері. Намагаюсь дотримуватись, але не завжди це виходить. Керуюсь тим, що в самому цвітінні рослини набирають більше сили, тоді їх і треба збирати», – наголошує вона.
Збирає лише в чистих районах, не біля доріг. Перед тим, як сушити, промиває. А потім, як робили її рідні раніше, сушить на горищі.
Щоби було зручніше, додає, трави можна вирощувати біля будинку чи на городі. Посадити можна м’яту, мелісу, материнку, базилік, волошки, календулу, мавританську троянду. А для збирання в саду підходять деревій, цвіт бузини, цвіт усіх дерев, спориш.
Традиція чаювання - схожі між собою
Тетяна наголошує, що трав’яні чаї треба пити без поспіху, з насолодою процесом. Така філософія чаювання схожа на східні чайні церемонії. Як і в Японії, наприклад, чай зазвичай п'ють у родинному колі, серед друзів та близьких людей, з якими хочуть поділитися любов'ю.
«Якщо заїхати в Землянку до когось у гості, обов’язково запропонують чай. Особливість трав’яних чаїв розкривається двічі: уранішній чай та вечірній, оскільки заварювати його можна мінімум два рази. Коли трави заварюються вперше, вони віддають легкий аромат та світло-зелений колір, а при другому заварюванні, наприклад, ввечері, коли заливаються окропом, мають більш насичений аромат та колір. Ці трави можна заварити ще раз і додати у ванну», – пояснює жінка.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
