За півроку до лютого 2022-го глухівський лікар-стоматолог Костянтин Паращенко знав, що насувається буря. Він втретє підписав контракт зі Збройними Силами України та повернувся на службу. Щоби за декілька місяців зустріти ворога зі зброєю та готовністю дати відсіч.
В інтерв’ю Костянтин розказав про перші місяці повномасштабної війни, стоматологію навіть на передовій, як зараз змінився характер бойових дій та реальність знищеного росіянами Часового Яру.
Третій контракт
Із 2008 року лікар Костянтин Паращенко працював у стоматологічному відділенні Глухівської центральної районної лікарні. Там за ним досі збережене місце, каже він. Однак поклик захищати рідну землю виявився сильнішим за налагоджений побут.
“Вперше мене мобілізували в 2014-2015 роках. Наступний контракт був із 2016 по 2019 роки. І в 2021 знову пішов у військо. Я знав, що буря насувається, тому за півроку добровільно його підписав”, – каже Костянтин.
Свій військовий шлях він розпочав у другому полку Національної гвардії, що в Шостці. Тоді, в часи АТО, побував у Слов’янську та Сіверську. У 2015 році, згадує, разом із побратимами від ворога захищали море від Бердянська до Мелітополя.
Після служив у різних підрозділах 58-ї окремої мотопіхотної бригади. Побував під Новотошківкою, Трьохізбенкою, у Торецьку. Із “виговцями” стояв у районі Донецького аеропорту.
“В армії немає складнощів. Тут все просто та зрозуміло. Я відчуваю себе на своєму місці в стоматологічному кабінеті. Хоча тут теж, наче риба у воді”, – каже військовий.
Перші місяці повномасштабної війни
Костянтин згадує, що в день повномасштабного вторгнення він саме був після зміни. Тоді бригада стояла в Конотопі. Рано-вранці його розбудили і сказали приступати до виконання службових обов’язків.
“Із Конотопу ми виходили крайніми, з боями. Далі зайняли оборону неподалік Чернігова, щоби не пропустити ворога до Чернігова та Києва. Наша бригада брала участь в обороні цих міст”, - каже військовий і додає, що найскладнішим тоді було втрачати бойових побратимів.
Навіть попри складнощі перших місяців оборони, Костянтин знайшов для себе втіху – у селі під Ніжином стоматологічний кабінет. Там лікував військових, які потребували допомоги та місцевих, які зверталися.
“У мене було дві-три години на добу вільні, які я міг на це виділити. Це було для релаксації, не міг відмовити собі в задоволенні займатися улюбленою справою”, – каже військовий.
Водночас тоді наші війська почали наступальні дії, щоби вибити ворога з Чернігівщини та Сумщини.
“Бойовий дух був супер. Ніхто не планував там здаватися чи щось таке. Робили свою справу, як могли. Ми не давали ворогу пройти на Київ. Він їхав на Київ через Ірпінь, Прилуки. Оце доїхав до Калити, там ми його крайній раз зупинили і далі він не посунувся. А там далі 72-га бригада була з тієї сторони. А де Ніжин, Вертіївка, там ворог десантувався, то наші батальйони не давали оточити Чернігів. Хлопці молодці, піхота”, – додає лікар.
Після того, як росіян вибили з Сумщини, військовим дали два тижні перепочинку в Конотопі, а після перекинули в Донецьку область.
“Я був на Лисичанському нафтопереробному заводі, навколишніх селах. Був у Бахмуті, біля Попасної. На Бахмуті наш 15-й батальйон вів оборону проти переважаючих сил ворога”, – згадує співрозмовник.
Стабілізаційні пункти, травми від ФПВ-дронів і стоматологія
Згодом він перевівся у 41-у окрему механізовану бригаду на посаду начальника медичної служби. У підпорядкуванні глухівчанина нині – команда медиків, які евакуюють, рятують та лікують бійців. Організація їхньої ефективної роботи – його відповідальність.
“Тобто, налагодження евакуації із переднього краю, перевірка підрозділу, налагодження надання медичної допомоги. Щоби хлопців витягнули з поля бою та надали їм кваліфіковану допомогу”, – пояснює Костянтин.
Він додає, що медичний менеджмент на фронті працює надзвичайно ефективно, адже свою роботу виконують вмотивовані люди, які точно знають, для чого вони тут.
“Вони знають, для чого прибули сюди, хто за що відповідає. Їхні посади відповідно й називаються: евакуаційні, лікувальні. Тут 99% мотивованих людей і вони працюють самостійно”, - каже Костянтин.
Він розказує, що зараз росіяни почали набагато активніше використовувати ФПВ-дрони. Тому, кількість поранень від їх ударів зросла.
“Війна зараз набула дуже технологічного характеру. Наша армія зробила великий крок уперед, але кацапська теж. Оці травми від скидів, вони дуже погані. Від них не так часто помирають, але вони залишають чимало осколків. Є високий шанс ампутації кінцівок”, – пояснює медик.
За потреби Костянтин виїжджає у стабілізаційні пункти на передову. Це може бути і щодня, і двічі на тиждень.
“Там відбувається стабілізація хворого, стабілізація дихання, кровообігу. Наприклад, перевіряється, чи не пробита легеня, щоби людина дихала, зупиняється кровотеча. Ставиться катетер у вену, вводяться перші препарати, такі як обезболювальні, антибіотики, гормони, щоби зняти набряк. За потреби накладаються пов’язки, шини і максимально швидко в машину і на госпіталь”, – пояснює Костянтин.
Процес надання допомоги на стабілізаційному пункті – безупинний та цілодобовий. Як додає лікар: “Продиху там немає”.
“Там де ми, там війна”
Нині бригада, в якій служить Костянтин, стоїть на захисті торецького напрямку. Водночас навіть там він продовжує займатися улюбленою стоматологією.
“Лікую всіх військовослужбовців: і ЗСУ, і нацгвардійців, і СБУ, поліцейських, прикордонників. Усіх людей, які беруть участь у захисті Батьківщини. І цивільних Допомога безкоштовна. Ми забезпечені всім, включно зі стоматологією. У нас є і рентген, і ендомотор, і скейлери, і матеріали хороші”, – пояснює лікар.
До цього бригада стояла в Часовому Яру та на Куп’янському напрямку.
“Ми вже жартуємо між собою, що неофіційний девіз нашої бригади: “Там де ми, там війна”. Просто комбриг дуже не любить рашистів. Тому він старається максимально ефективно їх нищити. Ми заходимо, стаємо на позиції і ліквідуємо максимально живої сили та техніки противника, яку ми бачимо, та про яку ми знаємо”, – пояснює співрозмовник.
Костянтин згадує, як провів дві доби на ротному опорному пункті в Часовому Яру, де саме тривали інтенсивні бої. Тоді, згадує, росіяни запускали таку кількість ФПВ-дронів, що неможливо було висунути голову назовні.
“Там гірше, ніж у Бахмуті. ВІд Часового Яру нічого немає. Там немає жодного вцілілого будинку, але в тих домах кипить життя. Я маю на увазі не цивільне. Там всюди позиції. Місто фактично стало полем бою”, – констатує Костянтин.
Водночас, додає, деякі місцеві жителі залишаються в населеному пункті.
“Там немає зовсім світла, працюють генератори. Місцевих може людей 300 лишилося з 12 чи 15 тисяч. Там працює магазин, де можна на руїнах попитах кави, послухати канонаду артилерії, почути як літають дрони. Це страшна ситуація”, – ділиться медик.
На питання, чи вірить Костянтин у найближчу перемогу, він відповідає, що в цьому році кінця бойових дій не бачить. Водночас, додає, коли це нарешті станеться, він повернеться та продовжить розбудовувати Україну.
“Тільки нормальну Україну. Не продовження радянського союзу чи подібного, а справді незалежну”.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram
