Спорт – не місце для гендерних стереотипів чи ейджизму. Це власним прикладом доводять глухівчанки, які стають чемпіонками з боксу, багатоборства, боротьби. Які займаються фітнесом у старшому віці, виховуючи онуків. Історії наполегливості та віри в себе, читайте далі.
«На тренуванні не легко, але звідси виходиш натхненною»
«Мені 64 і я відчуваю себе чудово» – з усмішкою каже Людмила Шрамченко. Уже близько десяти років фітнес для неї – це її частина: «Це не просто тренування, а спосіб життя. Я ходжу сюди, щоб тримати м'язи в тонусі і відчувати себе краще».
Спорт завжди був невід'ємною частиною життя пані Людмили. Ще з дитинства вона займалася легкою атлетикою, гімнастикою, а фізкультура була найулюбленішим уроком: «Я завжди була активною дитиною, – згадує вона. – Коли починалася фізкультура, то раділа. Навіть у студентські роки викладач-тренер давав мені більше вправ на брусах, бо знав, що мені це подобається. Однак професійним спортом я ніколи не займалася, тільки любительським».
Після народження дітей у неї була невелика перерва, але через деякий час збагнула, що не може не тренуватися: «Я почала набирати вагу і зрозуміла, що пора повертатися до спорту», – каже жінка.
А ще пані Людмила настільки віддана своїм принципам, що навіть під час вимушеного перебування в Румунії через повномасштабну війну, вона не відмовилася від своїх тренувань. Онлайн-заняття стали її щоденним ритуалом: «Коли я повернулася в Глухів та відновила тренування, то мені сказав тренер «Ви ж поки не навантажуйте себе, бо у вас довга перерва була», а я йому відповіла, що навіть за кордоном займалася, і що нічого не пропускала».
Сьогодні Людмила відвідує фітнес-зал клубу «Мужність» у Глухові двічі на тиждень: «Серед дівчат я майже найстарша. Мені тут дуже подобається і є на кого рівнятися. Звісно, що я не все роблю, як вони, але я намагаюся підтягуватися в цей ритм. Адже для мене краще бути найслабшою серед сильних, ніж найсильнішою серед слабких», - зазначає вона та додає, що важко навіть, якщо в тебе є фізична підготовка.
«Фітнес – це не легко. Наприклад, я завжди підтримувала фізичну форму, однак, що важко було десять років тому, що важко зараз. Із тренувань виходиш і піт витираєш із чола. Тобто спорт ніколи легким не був. Деякі дівчата кажуть, що ходять сюди як на свято, а я зараз ходжу як на роботу, а після вже виходжу натхненою».
Родина Людмили підтримує її заняття спортом. Четверо внуків та двоє дітей кажуть, що пишаються своєю бабусею та мамою, навіть коли бачать фотографії з її тренувань у соцмережах кажуть «Мам, яка ти молодець». А ще вони з розумінням ставляться до її графіку: «Наприклад, ми запланували, що копаємо сьогодні картоплю, і всі знають, що о 17 вечора я вже йду на тренування й треба встигнути саме до цього часу».
Пані Людмила навіть намагалася залучити своїх подруг, але вони відмовилися через силові навантаження: «Кажуть, що вони так не зможуть, бо тут потрібна витримка й треба багато «вкалувати», тому просто приходили, пробували та йшли».
«Хочу забрати всі пояси»
Про Марію Кулик та її перемоги на змаганнях ми писали неодноразово. Дівчина, яка в 14 років уже досягла значних успіхів у боксі, кікбоксингу та багатоборстві. Серед її найвищих досягнень – титул чемпіонки Європи, срібної призерки чемпіонату світу та України з боксу. Марія – шестиразова чемпіонка України з багатоборства.
«Мій брат мене надихнув займатися спортом», – зізнається спортсменка. У п’ять років вона вперше прийшла на тренування з багатоборства, наслідуючи приклад старшого брата, який наразі несе службу в лавах ЗСУ. Незважаючи на юний вік, дівчинці відразу сподобалися заняття.
«Мені сподобалося спостерігати за тренуваннями брата, і тому він мене привів на заняття з багатоборства. А вже через два роки я відправилася на перші змагання до Харкова і навіть зайняла призове місце, хоча суперниці були старшими за мене», – згадує Марія.
Згодом дівчина почала займатися боксом та кікбоксингом. Незважаючи на те, що це досить важкі види спорту, вона швидко адаптувалася до нових навантажень.
«Спочатку було дуже важко, – зізнається спортсменка. – Я відчувала себе так, ніби ось-ось «помру» на тренуванні. Але з часом організм звик, і я стала почуватися набагато легше. Головне – не пропускати тренування і дотримуватися розпорядку дня».
Узагалі в звичайні дні Марія тренується тричі на тиждень: вівторок, четвер та суботу. Однак, перед змаганнями тренувальний режим значно інтенсивніший, і вона може займатися майже щодня.
Окрім того, що спорт привчив її до режиму, він приніс у її життя ще зміни: нове коло друзів, здорове харчування та стійкий характер.
«Наприклад, коли я тільки починала, то мені казали «Ти ж дівчинка, б'ються тільки хлопці». Але це не так, у спорті повинна бути рівність. Ось мені завжди тренери говорили, що в цих напрямках у мене є потенціал, що це моє. І казали, що треба тільки повірити та почати працювати над собою. Коли я стала сильнішою і фізично, і психологічно, то мені таке вже не кажуть, напевне бояться», - зазначає Марія.
У майбутньому спортсменка ставить перед собою ціль – ММА: «Хочу стати першою в своїй ваговій категорії. Ну, грубо кажучи, бути як Усик. Щоби забрати всі пояси»
Полюбила бокс у 10 років
А ось інша спортсменка з клубу, Поліна Старцева, тільки починає свій шлях у боксі. Однак попри свій юний вік, 11 років, вона вже досягла успіхів у рукопашній боротьбі – стала чемпіонкою світу.
«У шість років я вперше потрапила на заняття з рукопашного бою. Це було випадково — я просто пішла за компанію з друзями, і вже після першого тренування зрозуміла, що мене «затягнуло», – згадує дівчина.
Минулого року Поліна вирішила спробувати себе в новому виді спорту – боксі. Цей напрямок її більше зацікавив. Незважаючи на значні фізичні навантаження, вона зазначає, що легко адаптувалася до нового тренувального режиму і тепер, як і Марія, відвідує заняття тричі на тиждень.
Своїми найближчими цілями спортсменка називає перемогу на чемпіонаті світу з боксу в Польщі, який відбудеться в листопаді. Дарма, що це буде її перший великий турнір у новому виді спорту, дівчина впевнена у своїх силах.
Єдиноборство – це не тільки про «чоловічий спорт»
Як підкреслює тренер клубу Кирило Ященко, стереотип про те, що єдиноборства – це суто чоловічий вид спорту, поступово руйнується. З кожним роком все більше дівчат обирають бокс та інші силові види спорту.
«Раніше вважалося, що єдиноборства – це виключно чоловічий вид спорту. Але суспільство змінюється, і все більше дівчат долучаються до таких тренувань. У нас вже є навіть чемпіонки світу серед жінок. Головне – це бажання дівчини займатися силовими видами спорту, а результати обов’язково будуть через наполегливу працю».
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram.
