Глухівщина подарувала країні чимало талантів. Одним із них був Костянтин Тищенко, видатний мовознавець, який володів понад двома десятками мов. Сьогодні, в Європейський день мов, ми згадуємо про його внесок у розвиток лінгвістики. Його праці й досі є актуальними і вивчаються мовознавцями всього світу. Більше про життя і наукову спадщину Костянтина Тищенка читайте в нашому сюжеті.
Про досягнення
Костянтин Тищенко народився в Глухові, у родині архітектора та вчительки англійської мови. Змалечку проявляв неабиякий інтерес до мов, розповідає краєзнавець Микола Гурець, який вперше познайомився з Костянтином на конференції, присвяченій десятиліттю створення товариства рідної мови імені Тараса Шевченко.
“Викладачі Глухівського педінституту Іван Михайлович Ляшко і Ліна Олексіївна Ляшко говорили про те, що п'ятикласником він ще старався, окрім англійської, вивчати французьку мову, і навіть приходив на консультації до Івана Михайловича. Тобто, з дитинства він уже починав цікавитися мовам”.
Микола Гурець
Скільки мов знав Костянтин Тищенко, було важко підрахувати. На це запитання він зазвичай жартома відповідав цитатою Агатангела Кримського: "Пам'ятаю, щось там 6 чи 86, чи 96". Його мовні знання охоплювали практично всю Європу, він вільно володів перською, фіно-угорськими та навіть баскською мовою, останньою з яких в Україні володів виключно він.
Цей неймовірний мовний талант він використовував не лише для власного задоволення, а й для навчання інших. Мовознавець часто повторював студентам, що він не колекціонує мови, а вивчає їх для того, щоб глибше пізнати історію, культуру та свідомість різних народів.
“Багатьом поколінням студентів Костянтин Миколайович запам'ятався як досвідчений викладач. Талановитий педагог читав лекції із загального мовознавства, основ кельтології, іроністики, проводив практичні курси з французької, італійської, іспанської, фінської, баскійської, валійської та інших мов. Він започаткував новий тип аудиторних занять - оглядові лекції із типологічно різноманітних мов. Іллюстрації до цих занять і склали Славетну галерею мов світу, яка нині представлена в музеї, - розповідає Наталія Медвідь, викладачка Глухівського педуніверситету та додає. - Він завжди говорив про те, що він не колекціонує мови, а вивчає, бо мусить навчати інших. Також кожна мова для нього була ще й інструментом пізнання чогось ширшого, зокрема, історії мов, людської свідомості, методології науки, тощо”.
Наталія Медвідь
Не менш вагомим досягненням Костянтина Тищенка є створення першого у світі лінгвістичного навчального музею на засадах метатеорії, який назвали найблискучішим досягненням у галузі інтелектуального лідерства.
“Унікальна цінність цього музею полягає в авторській концепції та високій науковій цінності експозицій, які постали на основі авторських ескізів Константина Тищенка. Експозиції ілюструють різні аспекти мовознавства, містять зразки письма різносистемних мов. У стінах музею відвідувачі мають змогу усвідомити, яким же чином окремі мовні явища стають частиною загально світового контексту”, - підкреслює викладачка Наталія Медвідь.
Однак найголовнішим його досягненням вважають книгу “Метатеорія мовознавства.
“Це взагалі об'ємна книга, яка перевершує всі книги до цього часу в Україні. Загалом, що таке метатеорія? Простими словами слід сказати, - це якщо певна мова пояснюється іншою мовою, і на цій основі створена методологія – це є метатеорія мов. І тут дуже багато його досліджень у цьому плані, який зв'язаний з багатьма науками: філософії, психології, географії, логікою і іншими науками. У цьому ключі, я вважаю, що його метатеорію моознавства повинні вивчати в усіх філологічних вузах України, тому що це взагалі новий крок або вищий ступінь у осягненні філологічної науки”, - пояснює краєзнавець.
Не забував він і про свій рідний край. Як зазначає наукова співробітниця національного заповіднику “Глухів” Людмила Артемова, протягом останніх двадцяти років він плідно співпрацював із ними.
“Він приїздив неодноразово, із метою взяти участь у щорічній всеукраїнській науково-практичній конференції “Сіверщина в історії Україна”. У стінах заповідника мовознавець ділився своїми новітніми доробками і з науковими колегами, музейниками, спеціалістами пам'яткоохоронної справи”.
Людмила Артемова
У цьому ж збірнику наукових праць “Сіверщина в історії України” опубліковано десятки його досліджень. Більшість його робіт присвячені темі топонімів, де є й розбір назви Глухова та інших міст Глухівщини.
“Варто також наголосити, що досліджуючи назву нашого міста Глухів, мовознавець виділяв у цьому слові топонімічну основу “глух”, або, як вважав Костянтин Тищенко, у стародавній мови це могло бути “глох”, і підкреслював її належність до арабських мовних нашарувань. У перекладі з кірмської мови за мовознавцем “глух” означало на віс, стоянка для тварин, корівник, тобто, де свійські тварини могли сховатися від дощу”, - каже наукова співробітниця та додає, що мовознавець також досліджував знані глухівчанам інші топоніми та мікротопоніми, такі як Радіонівка, Есмань, Землянка, Кучерівка, Пустогород, Сопич. На його думку вони також мали арабське походження та розглядалися істориком і мовознавцем саме в цьому історичному аспекті.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber
