5 жовтня минулого року російські війська вдарили поблизу села Стара Гута, що в Середино-Будській громаді. Під обстріл потрапив молоковоз, у якому були двоє працівників одного із молокопереробних підприємств Глухова - 25-річний водій Микола Муковоз та приймальниця молока Інна Капоріна. Тоді чоловік отримав поранення, а його колега загинула на місці.
Напередодні роковин трагедії кореспонденти Глухів.City поспілкувалися із Миколою Муковозом та колегами Інни Капоріної.
День обстрілу
За словами Наталії Коренської, колеги загиблої, 5 жовтня минулого року Інна й Микола відправлялися в Середино-Будську громаду.
"Усе як завжди: разом із водієм Миколою Муковозом, Інна поїхала на Серединобудщину, де мала разом із збором молока роздати кошти людям за минулу десятиднівку. Чи думав хто, що таке може трапитися? Невже в росіян немає нічого людського? Було добре видно, що це була мирна машина з цивільними людьми", - розповідає пані Наталія.
Наталія Коренська, колега Інни Капоріної
У четвер працівники не встигли дістатися кінця маршруту, який був за два-три кілометри від місця трагедії. Як розповідає водій молоковоза Микола Муковоз, той день починався як завжди.
"П'ятого жовтня 2023 року ми з Інною Капоріною виїхали з бази о 5:20. Ранок почався як завжди: ми їхали, усе було успішно й добре, поки ми не доїхали До Старої Гути. Коли проїжджали її, ми почули якісь сторонні звуки по машині. Ми не надали особливої ваги тому, що по нам стріляли. Коли я почув від Інни Юріївни вигук: "Ой!", стало зрозуміло , що по машині стріляє армія рф", - згадує Микола Муковоз, водій автомобіля.
За словами водія, тоді він одразу вистрибнув із молоковоза й побіг в лісопосадку. Навздогін йому лунали постріли.
"Інна була вже без свідомості, коли я вискочив з кабіни. Побіг в напрямку села. Стріляли по мені, проте я пішов далі. Потім в мою сторону полетіли міни і я заховався від уламків. Кинувся у найближчу до мене яму", - згадує чоловік.
Коли все стихло, Микола дійшов до Старої Гути. Чоловік отримав серйозні поранення - пробиту легеню й поранення руки.
"Я йшов дуже довго до села. Не пам'ятаю, коли і як мене поранило, - мабуть від шоку. Тут мене всього в крові підібрали місцеві, відвезли своїм транспортом до сусідньої Голубівки, де на мене вже чекала швидка допомога. У Шостці одразу поклали на операційний стіл, діставали осколки, зашивали моє тіло. До речі, один із осколків у легені й зараз ношу з собою. Потім київські лікарні, операції і реабілітаційний період. Рука працює погано, а також лишився без пальця на нозі", - розповідає водій.
А ще Микола дуже сумує за своєю напарницею, з якою працював не один рік.
"Мені дуже шкода Інну Юріївну, проте я нічим не міг зарадити. Якби я почав витягувати її, чи продовжив би далі їхати, то росіяни вбили б нас обох", - говорить чоловік.
Інна Капоріна
У загиблої залишилася старенька мати і син Юрій, якого вона виховувала сама. На момент загибелі матері юнак навчався в одному із навчальних закладів міста Суми, а вже на початку літа цього року пішов на фронт захищати країну. Інну Капоріну поховали на одному із кладовищ Глухова.
"Інна назавжди залишиться в нашій пам'яті доброзичливою, порядною людиною. Людиною, яких небагато", - говорить одна із колег загиблої, пані Алла.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
