Вчергове волонтери Гуманітарного центру "Проліска" відвідали прифронтове селище Есмань, щоб надати необхідну допомогу місцевим мешканцям. Цього разу вони поділилися історією бабусі Євдокії, яка живе в небезпечній близькості до кордону з рф.
Хто повідомляє: Проліска - Конотоп.
У чому суть
Євдокія, як і багато інших жителів селища, мала спокійний ритм життя: ранковий чай біля вікна, читання улюблених книжок та вечори на лавці біля будинку. Однак повномасштабне вторгнення різко змінило її життя. Вибухи та повітряні тривоги стали частиною щоденної реальності.
«Євдокія згадувала дитинство, коли тривога була лише словом з підручника історії. Тепер вона відчувала її на власній шкірі, бігаючи в підвал під час обстрілів», - розповідають волонтери.
Жінка зазначає, що спершу їй було страшно, серце вистрибувало з грудей від кожного гучного звуку. Однак з часом вона адаптувалася, навіть до такої страшної реальності.
Пані Євдокія облаштувала підвал як прихисток: постіль, свічки, запаси води, кілька книг і фотографії рідних.
«Сусіди по підвалу стали новою родиною. Вони ділилися хлібом, розмовами, спогадами. Разом співали, щоб заглушити вибухи, разом молилися, просячи миру. Євдокія, найстарша серед них, стала їхньою опорою. Спокійний голос жінки заспокоював наляканих дітей, а теплі руки дарували відчуття безпеки», - переказують волонтери життя жінки.
Одного разу під час чергової повітряної тривоги в підвал прибігла онука сусідки. Вона була дуже налякана. Жінка каже, що взяла її на руки, притиснула до себе й почала тихо наспівувати колискову. Уже після дівчинка заспокоїлася й заснула. Саме тоді пані Євдокія зрозуміла, що життя триває, незважаючи ні на що. Заради таких дітей, заради майбутнього треба вистояти.
«Це історія про силу людського духу, здатність виживати в найскладніших умовах, про любов і підтримку, які допомагають людям залишатися людьми навіть у найчорніші часи», - підкреслюють волонтери.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
