Знайти житло не за всі гроші світу – завдання не з легких для жителів прикордоння. За однокімнатну квартиру в тій же Шостці власники деколи просять понад 10 тисяч гривень. Високі ціни на оренду – одна з головних причин, чому мешканці небезпечних зон не хочуть виїжджати в спокійніші місця. Адже за тихіші ночі платити просто не мають чим. У таких випадках свою допомогу по Шосткинському району пропонують волонтери.
“Є люди, які приїжджають у квартири, де навіть не було шпалер. Є навіть квартира, де не було туалету. Люди задонатили, ми все купили. Я привезла унітаз, залили підлогу, шпаклівку зробили, грунтовку, шпалери поклеїли. Вони з цієї квартири зробили лялю, скажімо. І це не поодинокий випадок, бо можна, звичайно, знайти квартиру за 10-12 тисяч гривень. А в мене найдорожча квартира – це 4 тисячі гривень з ремонтом, трьокімнатна з автономним опаленням. І люди приїжджають великою сім'єю. Підбираємо на їхній бюджет. Буває таке, що тільки за комунальні потрібна оплата. Але в більшості – 1000, 1500, 2000 гривень плюс комунальні”, – розказує волонтерка з Шостки Влада Воробйова.
Вона додає, що коли до неї звертаються щодо пошуку житла, то вона пропонує людям усі можливі варіанти. Водночас наголошує, що очікувати люксових умов не варто.
“У мене є якесь вільне житло, я їм кажу, що є такий-то варіант, показую фотографії. Я коли приходжу, фотографую з різних сторін кімнати, що є в будинку вказую, людям даю опис. Дехто погоджується, дехто – ні. Більшість приїжджають сюди, просто тікаючи, з усіма речами, або без них взагалі, їм все одно куди, аби тільки заселитися. Бо в Шостці знайти житло – це як естафета, навіть джекпот”.
Більшість переселенців, які телефонують Владі, це евакуйовані з Середина-Буди, Ямпільської та інших північних громад Шосткинського району. На її пам’яті лише три родини з Глухівщини.
“Одна сім'я живе зараз у Лазарівці, вони в будинку, там ще маленька дитина. Інші, також з Есманьської громади, вони в західній області України. Їх приютила сім'я. Вони там працюють, живуть у гарному будинку”, – ділиться волонтерка.
Можливо, каже, переселенці з Глухівщини просто не знають про можливість звернутися до волонтерів.
“Бо всі їдуть у сторону Сум або Конотопу. Але в нас ще є трошки житла, ще можна приїхати. Якщо дійсно там немає вже де жити, можна зателефонувати, якесь житло на резерві у мене завжди є. Це може бути або будинок, або квартира, а з власниками можна домовитися. Це такі власники, які мені вже знають, довіряють. У мене навіть просто ключі є від цього житла. Я можу прийти поселити навіть без дозволу. Бо буває, що о четвертій години ночі приїжджали люди. Бувало, що я сама їздила, забирала людей, дітей без нічого з прикордоння”.
Зв’язатися з волонтеркою можна за номером телефону +380 66 886 71 76, який ви бачите на екрані, або написавший їй на сторінку в Фейсбуці.
Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки. які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
