Віктор служив стрільцем-снайпером аеромобільного батальйону. Останній свій бій він прийняв у Вовчанську.
Хто повідомляє: донька загиблого воїна Юлія.
Про Віктора Дроздова
Народився Віктор 24 березня 1975 року в селі Янівка (раніше Первмойське) Березівської громади, де й прожив усе життя. Закінчив десять класів у місцевій школі, а потім пішов служити.
Працював на різних роботах, але після 2000 року зайняв основну посаду монтера колії на залізниці в Янівці. Там він пропрацював близько 20-ти років.
Минулого року, 29 листопада, добровільно пішов у військо. Донька Юлія говорить, що він довгий час думав про це, але в 2023 році остаточно прийняв рішення.
“Він із початку 24 лютого говорив, що піде. У мене наразі чоловік служить, тому він і казав “Хлопці служать і я піду”. Потім він сам вирішив, нікому не сказавши, і пішов у військкомат. 29 листопада його вже забрали на службу”, - розповідає донька.
Через свій досвід, пов’язаний із ППО, ніс службу у Вінниці. А вже весною його та побратимів перекинули й він потрапив у десантно-штурмові війська. Служив стрільцем-снайпером аеромобільного відділення аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону.
“Він не боявся. Одразу сказав “Я піду, не буду ховатися””, - пригадує донька.
Коли російські військові почали наступати на Вовчанськ, що на Харківщині, то його бригаду направили на той напрямок. Там він отримав поранення й контузію.
“У нього була контузія та легке поранення. Особливо не лікувався. Пару днів пробув і сказав, що треба туди повертатися, до хлопців. І все. Ми вже останній раз із ним всередині літа чулися”.
А 29 липня родині повідомили, що він та його група зникли безвісти.
“Оце тільки на тому тижні його знайшли. Знайшли його тіло там. Сьогодні його привезли, а завтра буде поховання”.
Через активні обстріли, поховати Віктора в рідному селі неможливо, тому прощальна церемонія відбудеться в Коростені на Житомирщині. Там проживають його дві доньки, до них переїхала й дружина військового.
“Ми забрали до себе маму, бо якраз в кінці літа почали сильно Первомайське обстрілювати. Там і КАБи, і оце через ФПВ-дрон подвір’я у нас пошкоджене, - каже донька та уточнює. - Будинок майже цілий, там просто з дрона скинули у двір. А так ворота, забори всі поруйнували”.
У воїна залишилася дружина, дві дочки й онука. Йому тепер назавжди 49 років.
“Трошки не дожив до свого 50-ти річчя. Весною мало б бути 50. Хорошою людиною він був, нас дуже любив. Ми завжди з ним зідзвонювалися. Також друзі приїхали, щоби з ним попрощатися. У нього їх було дуже багато”.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
