Цей історичний парк розташований всього за 10 кілометрів від Глухова, у селі Полошки, яке вже декілька сторіч зберігає таємниці однієї з найвідоміших українських родин – Скоропадських.

“Відчуття такого подиху минулого, гуляючи доріжками цього парку, безперечно є. Ця родина дала Україні двох гетьманів. Перший – Іван Ілліч Скоропадський, який в 1708 році став гетьманом. І Павло Петрович Скоропадський, який в 1918 році творив українську державу. Ось такий їх внесок. І зроблено ними було багато, особливо останнім гетьманом”, – розказує історикиня Надія Зайцева.

Вона додає, що рід Скоропадських переселився на Глухівщину в 17 столітті. У Полошках їм належали каолінові рудники.

“Ми з вами знаходимося перед головними воротами до парку Скоропадських, який створений був стараннями діда Павла Петровича Скоропадського Івана Михайловича. Він був дуже великим любителем природи і наш Полошківський парк – це так само його творіння. Тут в Глухові в Полошках вони мали порівняно невелику ділянку землі, всього 25 гектарів, причому це була не орна земля. А це були землі, де знаходилися рудники, де видобували каолін. Скоропадські бували вони тут нечасто, це було місце їхнього відпочинку”.

Серед парку розташовувався будинок Скоропадських. Про нього збереглись розповіді жителів Полошок та кілька фотографій, які ви бачите.

Маєток Скоропадських у селі ПолошкиМаєток Скоропадських у селі Полошки

Марія Павлівна Скоропадська перед головним в’їздом у маєток, 1910 рікМарія Павлівна Скоропадська перед головним в’їздом у маєток, 1910 рік

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

“Збереглися фотографії цього будинку родини Скоропадських. Можливо, він і не був таким великим, але це був будинок із колонами. Достатньо красивий. Старожили розповідали мені, що їх вражала величезна кількість дзеркал у будинку. Дуже різноманітний красивий посуд, я так розумію, в основному Волокітинського фарфорового заводу. І підлога, яка просто відзеркалювала. Людей це вражало. Я розумію, що для жителів села, це було звичайно дивно”.

Зруйнували старовинний будинок за радянських часів, а на його місці збудували сільський клуб.

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

“Втрачено було фактично тільки будинок Скоропадських. Відбувалося це в 60-х роках, коли головою тодішнього колгоспу був Бірюк. За його планом на місці будинку Скоропадських звели будинок культури, який архітектурно дуже нагадував будинок Скоропадський. Зберігся будинок, в якому жила прислуга. За радянських часів у ньому була школа, поки не побудували нову школу. Потім магазин там знаходився і споруда збереглась до нинішого часу. Збереглась конюшня і полошківці, в принципі, достатньо бережно ставляться до самого парку. Зрозуміло, що з часом дерева відмирають. Але деякі екземпляри, посаджені ще Іваном Михайловичем Скоропадським, вони збереглися до нинішнього часу. Ну і особливою цінністю цього парку є, звичайно, кедр. Він внесений як пам'ятка природи, він захищається”.

Той самий кедрТой самий кедрАвтор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Мальовничих озер, які сьогодні оточують парк, у часи Скропадських не існувало. Вони користувались водою з криниці, яка збереглась до нашого часу. А ще у родини було своє невелике озеро, яке місцеві називали Жовтим.

“Недалеко біля парку на березі озера збереглася панська криниця, яка вважається цілющою, святою. Із неї для будинку Скоропадських брали воду. Але для того, щоб будинок міг бути забезпечений водою цивілізовано, стояла водонапірна вежа, недалеко від будинку, куди накачували воду. До цієї криниці молодята приходять, тобто люди з пошаною ставляться до неї. А ось що стосується озер, озера були побудовані вже за радянських часів. Перекрили дамбою річку Вербівка й утворилося три озера”.

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Пані Надія констатує, що історія Полошок тісно пов’язана з історією родини Скоропадських, вони зробили великий внесок у розбудову села.

“Старожили ніколи не говорили про них погано. Коли Скоропадські купували частину парку, вона була придбана у товариства казенних селян за умови, що Скоропадські побудують дороги з твердим покриттям по селу, так звану кам'янку, і побудують нове приміщення для церковної школи. Свою обіцянку вони дотримали, дороги побудували. Єдине, що не встигли до 1917 року побудувати, так це нове приміщення школи. Але це було з вини селян, які ніяк не могли визначитися, в якій частині села її будувати”.

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Автор: Глухів.City/Сергій Одарченко

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp