Рідні загиблих Героїв із Глухівщини просять допомогти всіх небайдужих зібрати необхідну кількість голосів, щоби їхні петиції розглянув Президент. У добірці – ті, що можна підписати. Це – 5 хвилин вашого часу.
Іван Кочубей – петиція №22/235840-еп
Дружина Івана Кочубея Марія просить розгляду петиції про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) її чоловіку – військовослужбовцю ЗСУ, старшому сержанту Івану Павловичу Кочубею. Іван загинув 12 березня 2024 року біля населеного пункту Тоненьке Донецької області під час ведення бою. Похований в рідному місті Глухові. Загибель Івана стала величезною втратою для його родини. Він був добрим сином і братом, чудовим чоловіком та надзвичайно люблячим і турботливим батьком.
Тисніть тут, щоби підписати петицію.
Юрій Мітін – петиція №22/235952-еп
Олена Мітіна просить розгляду петиції про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Юрію Мітіну. Він загинув 13 листопада 2022 року в місті Бахмут Донецької області під час виконання бойового завдання. Добровільно підписав контракт та став на захист України, залишивши двох малолітніх дітей. Йому назавжди 37.
Тисніть тут, щоби підписати петицію.
Анатолій Лисенко – петиція №22/236956-еп
Тетяна Деркач просить присвоїти батькові Анатолію Анатолійовичу Лисенко звання Героя України. Військовослужбовець Збройних Сил України, солдат-стрілець 41-го окремого стрілецького батальйону. Народився 19 жовтня 1975 року в Глухові, проживав у селищі Катеринівка. Також у 2014 році був учасником АТО, обороняв інфраструктуру Сумської області. З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року пішов добровольцем у міський ТЦК та СП.
Загинув 27 лютого 2024 року в районі населеного пункту Синьківка Купʼянського району Харківської області,. У Анатолія залишилася велика любляча родина, яка чекала його повернення додому. Йому назавжди 48.
Тисніть тут, щоби підписати петицію.
Олександр Мотильов – петиція №22/235436-еп
Марина Мотильова просить розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) її чоловіку — молодшому сержанту Олександру Мотильову, командиру гранатомета протитанкового відділення. Він народився 23 жовтня 1995 року у селі Шатрище у вчительській родині. У 2018 році після навчання у Професійно-педагогічному коледжі Глухівського національного університету ім. О. Довженка здобув спеціальність вчителя фізичної культури.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр виконував складні бойові завдання у найгарячіших точках в Донецькій та Луганській областях, був відповідальним військовослужбовцем та надійним побратимом. Загинув 28 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Васюківка Бахмутського району Донецької області.
Тисніть тут, щоби підписати петицію.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
