30 листопада в Глухові провели в останню путь Тетяну Лисенко. Її похорон – одинадцятий: за останні кілька тижнів Есманьська громада поховала десятьох своїх жителів, убитих рф у гуртожитку в місті 18 листопада.
Хто повідомляє: кореспонденти Глухів.City з церемонії прощання
У чому суть
Прощання відбулося в храмі Трьох-Анастасій. Провести Тетяну в останню путь прийшли рідні, близькі, жителі та керівництво громади. Поховали жінку на Веригинському кладовищі.
Односельчанка загиблої, поетеса Олена Мягких зі Студенка, розповіла, що Тетяна разом із родиною багато років тому переїхали з села Харківка. Її діти закінчили тут школу, а потім виїхали. Олена написала про Тетяну прощальний вірш:
18 листопада
Клятий, підлий приліт із раші.
Хоч би ж там усі цілі були.
Там же десь і харкІвці наші.
Вона чула як він летів,
На той час ще була в мережі.
Чи ж хто долю таку хотів -
Вщент згоріть у війні пожежі???
Вона мала можливість сховатися,
В неї родичі й діти в раші.
Але з мамою залишалася,
Ось такі ось, харкІвці наші.
Першого вересня убивчі дрони кляті,
Як люди спали, залетіли в хату.
Її каталкою везли в операційну,
Вона кричала: Мати? Як там мати?
Коли їхали разом в автобусі,
Говорила, як їх чіпляла,
І, коли приїздила у гості,
Українською лиш розмовляла.
І дітей так старалась навчити:
" Маму я тут саму не покину.
Ви ж працюйте, живіть, але, діти,
Пам'ятайте за Україну.
Документи були і гроші:
"Але мама за домом плаче.
Буду з мамою, мої хороші,
Як по іншому бути, не бачу."
І оплакує матір старенька
Свою рідну доньку, що не кинула.
І винить своє бідне серденько:
"Через мене доня загинула."
Ні, не плачте, старенька мамо.
Не картайтеся дУмкою тою.
Вона знову вчинила б так само.
Вона просто була донькою.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
