Програмують, створюють роботів, працюють із 3D-принтером та лазерним верстатом. У Глухові діє гурток робототехніки, де хлопці та дівчата перетворюють свої вміння у винаходи. Із ними перемагають навіть у всеукраїнських змаганнях. Що про своє захоплення розказують діти та їхній викладач, далі.
Як працює гурток на прикордонні
“Це буде рік змії і тому тематична іграшка, як на мене, достатньо актуальна”, – глухівчанка Анна Сагайдак тримає у руках власноруч виготовлену на лазерному верстаті святкову прикрасу. Такі дівчина та інші діти створюють у межах гуртка робототехніки, що діє в місті, але підпорядковується Сумському центру позашкілля. У гуртку Аня займається чотири роки.
“Я обрала для себе робототехніку, тому що це не лише про програмування, хоча і про програмування безпосередньо також, але на сьогоднішній день це прямо ази всього. Щоправда, я більше люблю малювати. У 2D я дуже розвинулася, можу похвалитися досягненнями. Також 3D, але в 3D більше площин, це складніше. Але все одно – я малюю і в цьому моя віддушина”, – каже Аня.
Нині вона обирає майбутню професію. Як варіант розглядає напрямок дизайну. Тим паче, що створювати 3D моделі вже вміє. Це – один із напрямків, якому хлопців та дівчат вчать на заняттях.
“Тут десь 40% дівчата. Є і мої однолітки, є і молодші. Покоління змінює покоління, і дівчат все більше і більше. У тому ж самому моделюванні, то дівчата більш творчі, тому в них виходить навіть краще, ніж у хлопців. А в програмуванні ніхто нікому не поступається”, – підкреслює Анна.
Ще один учасник гуртка, Максим Москаленко, робототехніці вчиться два роки. Найбільше, зізнається, любить програмувати та паяти. Із останнім навіть допомагає старшим.
“У дідуся колись плата одна зламалася, а я допоміг йому її відремонтувати”, – згадує хлопець.
Також, як і Аня, Максим працює з 3D та 2D графікою.
“Щоби створити фігури, або деталі для роботів, які будуть битися, такі оболонки. І вони дуже прикольно друкуються на 3D-принтері”.
У захваті від роботів також Кирило Демішев. Він каже, зараз за допомогою них можна зробити більше, ніж докладаючи фізичну силу.
“Є багато роботів. І гоночні, і сумо роботи, кегельринги, літаки”, – перераховує Кирило.
Керує гуртком викладач Павло Сагайдак. За фахом він інженер радіоелектроніки. Із дітьми працює із 1986 року. Своє ремесло він перейняв у Миколи Грудини. Колись, каже, вчив дітей також судномоделюванню. Але зараз зосередився на робототехніці.
“Це поєднання програмування, яке ми створюємо на платах Ардуіоно, радіоелектроніки, інженерії. Із появою 3D-принтер гуртківці почалися займатися 3D-графікою”.
Через широкомасштабне вторгнення росії гуртківці вчаться онлайн. До цього перепоною була пандемія.
“Гурткова робота – це дуже тяжко в дистанційній формі працювати. Особливо дітям. Коли вони пробують щось виготовити своїми руками – це одно діло. А коли онлайн, то тяжко”, – каже Павло Сагайдак.
Попри це діти беруть участь та перемагають навіть у змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів. Конкурсні ролики для них знімають у бомбосховищі. Викладач каже, планують і надалі вдосконалюватися й чекають нових учасників та учасниць у свою команду.
“Діти – це наше майбутнє. Як ми їх виховаємо, те потім ми й отримаємо в нашому житті”.
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
