Брати тимчасово переїхали з села Уланове, яке активно обстрілювали росіяни, до Глухова, шукаючи прихистку. Однак їх життя обірвалося внаслідок ворожого удару безпілотниками по гуртожитку 18 листопада. Разом із хлопцями загинула їхня матір Тетяна.
Хто повідомляє: Меморіал: вбиті росією.
Про братів
Найстаршому братові Василеві Нестерчуку було 20 років. Закінчив Уланівський навчально-виховний комплекс. Вчителі згадують його спокійним, толерантним; розповідають, що юнак мав хист до точних наук. Мав багато друзів. Після школи вступив до Глухівського агротехнічного фахового коледжу.
З дитинства Василь любив природу – ходити до лісу, збирати гриби. А найбільше його захоплювала риболовля.
«Він годинами міг просиджувати з вудкою, чекаючи на улов. Васильок – так у родині звали парубка – завжди приносив додому гарний улов... Він був у розквіті сил, йому було лише 20-ть. Скільки нереалізованих мрій та планів… Усе знищили вороги», – зазначили односельчани.
Його молодшому братові Нікіті Чалому 8 грудня мало би виповнитися вісім років. Хлопчика пригадують веселим, допитливим і усміхненим.
«Він мріяв про мирне життя, про перемогу і швидке повернення у рідну домівку. Мріяв про зустріч зі своїми однокласниками в стінах рідної школи», – розповіли у громаді.
Нікіту поховали у Глухові. На прощання принесли іграшковий потяг і цукерки, про які хлопчик просив у листі до Святого Миколая, написаному напередодні трагедії. Також у цьому листі він просив про перемогу для України. Разом із ним поховали старшого брата Василя та маму Тетяну.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
