Колись вона бачила козаків, а нині повз неї чи не щодня проходять жителі та гості Глухова. У самому центрі розташовується єдина автентична козацька споруда, що збереглася в місті до наших днів. Це про Миколаївську церкву – найстарішу з існуючих будівель Глухова. Її історію читайте та дивіться далі.
Період козацтва
Протягом трьох століть Миколаївська церква в Глухові була свідком багатьох історичних подій.
“Вона побудована ще за того періоду, коли Глухів був козацьким центром, до того часу, як він став столичним. Традиційно, перший храм завжди був дерев'яним. Десь орієнтовно у 1683 році вже існував дерев'яний храм Святого Миколая, який був центром Глухівської козацької сотні. Тому цей храм, навіть мурований, є найстарішим”, – розказує директор навчально-наукового інституту філології та історії, доцент кафедри історії, правознавства та методики навчання ГНПУ імені Олександра Довженка Андрій Гриценко.
Доля храму складалася по-різному. Однак на відміну від інших церков Глухова, які були зруйновані, Миколаївська збереглася та вистояла.
“На відміну від іншого храму, який стояв навпроти, Святої Трійці або Троїцького собору. Він був більш відомим, величнішим і будувався понад 100 років. Тоді як Миколаївська церква була зведена доволі швидко – у 1693-1695 роках артіллю Матвія Єфимова. Ця артіль уже мала досвід, адже раніше будувала Михайлівську церкву. Вона, на жаль, була знищена ще в 18-му столітті під час пожежі”.
Створення храму фінансувала місцева козацька старшина. Це не було справою одного мецената. Звели церкву швидко. І довкола будівництва ходили цікаві легенди, як-от про курячі яйця.
“Є така думка, що яйця у розчин домішували, для того, щоби він був міцніший. Але є інша точка зору. Артіль, яка зводила церкву, була великою: вони будували швидко, але якісно. І їм банально треба було харчуватися. Ці яйця воно використовували для їжі насамперед, а не для розчину”, – пояснює Андрій Гриценко.
Історик розповідає, що колись Миколаївська церква була головним храмом Лівобережної Гетьманщини. Тут обирали гетьманів та відбувалися урочистості загальнодержавного значення.
“Щонайменше три гетьмени тут обиралися. Це 1708 Іван Скоропадський, 1727-го – Данило Апостол, 1750-го – Кирило Розумовський, – розповідає Андрій Гриценко і додає, – І також тут було багато сановитих людей під час богослужінь, урочистостей. Але, звісно, до неї ходили, як і до храму головного, радного, бо тут радний Майдан”.
Загалом Соборний майдан, розташований у центрі Глухова, був місцем зібрань, прийняття важливих рішень та церемоній. Тут не лише обирали гетьманів, а навіть проголошували їм анафему – довічне відлучення від церкви. Таку отримав Іван Мазепа, коли пішов проти волі російського царя.
“Саме тут, де зараз ходять сотні, тисячі глухівчан та гостей міста, якраз відбувалися обрання гетьманів на Радному майдані. А церква завжди служила таким головним храмом”.
Після втрати статусу столиці
У 19-му столітті ситуація змінилася. Глухів втратив статус столиці, а пожежа 1784 року завдала значної шкоди місту. У цей період утримувати храми на пожертвування ставало дедалі важче, але Миколаївська церква залишалася однією з головних святинь. До того ж, змінилася її архітектура.
“До 1870 року вона була в стилі козацького бароко. Це частина ліворуч ближче до проїзної частини. Згодом за рішенням і дозволом Глухівського магістрату було прибудовано дуже високу таку дзвіницю. Це, бачите, поєднання двох стилів. З одного боку – козацьке бароко, а з іншого – провінційний класицизм”.
Церква в радянський період і за незалежності України
У радянський період, коли релігія була оголошена «опіумом для народу», багато храмів було зруйновано або перетворено на господарські приміщення. Миколаївська церква не стала винятком — її закрили для богослужінь і використовували як зерновий склад. Однак це її певним чином і врятувало.
“Її вдалося зберегти за рахунок того, що з 1930 по 1990 роки, тобто протягом шести десятиліть, ну крім окупації фашистської, вона перебувала як зерновий склад. З одного боку це, скажімо так, для церкви, ну зовсім варварське ставлення, а з іншого це дало можливість її врятувати і зберегти. Ба більше, в 70-80-ті роки, це ще Брежнівський перехід на перебудову, її навіть почали реставрувати. І в 1992 рік вона була, можна сказати, ідеально на той час відреставрована. А в 1991 році її передали прихожанам і була створена тут релігійна громада”.
Сьогодні Миколаївська церква продовжує виконувати свою релігійну функцію.
“Їй у цьому році виповнюється 330 років. Вона є пам’яткою архітектури та історії національного значення й перебуває під охороною держави. Проте, наскільки мені відомо, держава не виділяє коштів на її реставрацію. До того ж, у Глухові відсутня справжня українська православна церква ПЦУ, тому вона залишається під юрисдикцією іншої церкви”.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
