Олексій Гречаник був командиром відділення 34-го державного пожежно-рятувального поста. Вранці 24 лютого 2022 року він спішив на роботу в Есмань. Дорогою автівку Олексія розстріляли росіяни. Йому було лише 28 років. Нині фото рятувальника розміщено на Алеї Героїв Глухівської громади. Історію Олексія розказали його колеги з Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області.
Свого часу Олексій Гречаник влаштувався пожежником в Есмань. Після, говорить колега рятувальника, він пройшов атестацію та став командиром відділення. Про Олексія згадують, як про дуже добру людину.
«Коли він служив, то його начальник, який був у нього, коли він його відпускав вже додому, то він висловив такі слова. Він сказав слова подяки його батькам, що вони виховали такого сина», - згадує його дружина Світлана.
Дружина рятувальника додає, що Олексій був не лише гідним прикладом для інших на роботі. Він був і гарним батьком та чоловіком удома.
«Ще у 2018 році в нас з'явилася перша донька Лєра. У 2019-му у нас з’явилася Даринка. Як батько, він дуже чекав на доньку, на першу доньку. Для нього це був такий період. Він, можна сказати, носив мене на руках. І коли в нас народилася Лєра, то її спершу мені не дали, а понесли до нього. І він відчув оці перші такі секунди. Йому поклали її на живіт. Я цього не бачила, але люди, які були поряд, казали, що він просто лежав і витирав свої сльози. Хто його знав, то всі знають, яка це була людина, добрий, щирий. У нього ніколи не було ніякої заздрості до когось. Він все робив для нас, для дітей, для мене, для батьків», - розказує Світлана.
Навіки 24 лютого 6:59
У перший день повномасштабної війни Олексій разом із родиною був у селі – у батьків Світлани. Вибухів там не було чути. Вранці Олексію зателефонували та викликали на роботу. Світлана хвилювалася, тому дзвонила чоловіку, коли він був у дорозі.
«Кажу, що там, як ти, де? А він каже «Ти знаєш, зай, війна». Я навіть не могла вимовляти таких слів, навіть не знала, що запитувати й просто як діяти, куди,що збирати, що брати, куди дітей. Він каже «Не хвилюйся, все буде добре. Я приїду і вас сховаю».
Через деякий час Світлана передзвонила чоловіку. Він відповів, промовив її ім’я, коли в телефонній слухавці почулися постріли. Олексій змовк.
«Я почала кричати в телефон. Ніякого звуку. Просто тиша. І я відключила. Думаю, перенаберу ще раз. Я телефоную ще раз, він вже не відповідає», - згадує Світлана.
Зараз жінка вже не може порахувати, скільки разів набирала Олексія. Так багато було спроб. Ніхто вже не відповідав.
«У той момент в мене просто рухнув весь світ під ногами, не відчувала взагалі нічого. Я не вірила взагалі, що його немає. Я думала, можливо, поранений, але тільки не це».
Згодом рідні та всі хто міг почали пошуки Олексія. Світлана згадує, його знайшов її батько та свекр.
«Коли вони зателефонували нам і сказали, що сталося це, я не повірила. Я сказала, що такого не може бути. Мені зателефонувала його сестра і сказала, що Льоші більше немає. Я не повірила. Я сказала, що такого не може бути. Почала телефонувати батькам. Мій тато не відповідав. Тато Льоші сказав такі слова, що звучать у мене в вухах досі: «Все, Свєт, все». Цей день у мене асоціюється із цими словами».
О 6:59 Олексія вбили росіяни. Світлана була з ним у той момент, коли це сталося.
«Коли гинула частинка мого серця, моєї душі. Наше щастя просто рухнуло. О 6:59».
Світлана говорить, що досі живе думкою, що треба бути сильними, витримати все. Що закінчиться війна і Олексій повернеться. Що у них все знову буде добре і вони знову будуть щасливі.
«І тільки живеш із цією думкою, що все повернеться, все буде так, як було. Але розумієш із часом, що «Все, Свєт, все».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
