У боротьбі за свободу та незалежність України загинув Олександр Степаненко з Есманьської громади. В останню путь його провели в Білопіллі.
Хто повідомляє: Глухівське вище професійне училище, Світлана Політуха, Культура Білопільської громади
У чому суть
Олександр Миколайович народився у 1994 році в селі Кореньок на Глухівщині. У дитинстві разом із батьками переїхав до села Уланове Есманської громади, де і закінчив місцеву школу. Робітничу професію електрогазозварника здобув у одному з навчальних закладів Глухова. Потім була строкова служба у 95 десантно-штурмовій бригаді у Житомирі.
У 2013 році так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Вікторію, домівкою для нього стало Білопілля. Тут закінчив Білопільське вище професійне училище за спеціальність електрик.
На початку повномасштабного вторгнення, у квітні 2022 року, добровольцем долучився до новоствореного 211 Сумського батальйону. Військові дороги захисника пролягли через Сумщину, Донеччину та Курщину.
Під час перебування на Донеччині, з жовтня 2022 по лютий 2023 років, отримав тяжку хворобу. Після операції та довгих місяців реабілітації знову повернувся у стрій. Солдат Олександр Степаненко був водієм-заправником відділення підвозу пально-мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення батальйону.
Загинув захисник 1 березня 2025 року внаслідок атаки невідомого БпЛА типу FPV зі сторони збройних сил рф під час виконання бойового наказу на території Юнаківської громади на Сумщині. Олександру було лише 30 років. У нього залишилися батьки, дружина, 11-річний син і маленька донька, якій через місяць виповниться два роки. Він був єдиним сином у родині.
Цей день, із сумною для родини датою, дружина загиблого Вікторія згадує з болем. Говорить, саме у цей день, коли проводжала коханого після короткої відпустки, не відчувала, що обіймала і цілувала його живого в останнє. Лише години розлуки – і біль, сльози, розпач…
Усі, хто знав Олександра, згадують його як надзвичайно добру людину – ніколи нікому не відмовляв у проханні допомогти, був щирим та надійним.
«Був хоробрим, відважним, справедливим, гідним Захисником України. А в мирному житті – напрочуд гарною, доброю, чуйною людиною…», — згадує побратим Олександр.
«Сьогодні в різних куточках нашої області відбуваються похорони наших земляків. Ми знаходимося в місті Глухів, а в цей час ховають нашого земляка Олександра Степаненка в місті Білопілля. Від Есманьської селищної ради, від депутатського корпусу хочу висловити слова співчуття родинам за виховання наших мужніх воїнів, патріотів, які дійсно захищали нас і нашу рідну землю. Ми ніколи не пробачимо росіянам те, що вони творять на нашій землі», — сказав голова громади Сергій Мінаков під час похорону земляка Олександра Ігоря Давиденка в Глухові.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!
Друзі Олександра закликають підтримати його родину, яка залишилася без чоловіка, батька та сина.
Реквізити для допомоги дружині Героя Вікторії: 5168 7451 1160 5470
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
