Перші квіти, що своєю появою символізують завершення зими та прихід весни. Ніжні та неймовірно гарні – це рідкісні підсніжники. Їх у селі Есманьської громади, яку щодня обстрілюють росіяни, вирощує місцева жителька Олена Мягких. На самому кордоні з росією, де від будинків лишається попіл, наче оази квітнуть первоцвіти.
Мрія дитинства
Село Студенок Есманьської громади росіяни обстрілюють щодня. Воно розташоване на самому кордоні, тому “прилітає” по ньому з усіх видів озброєння, знищуючи будинки мирних жителів та місцеву інфраструктуру.
Попри це, в Студенку досі лишаються люди. Вони переживають черговий обстріл і намагаються жити далі. Олена Мягких одна з тих, хто не хоче покидати рідний дім. Вона між атаками ворога продовжує створювати прекрасне довкола себе. Зараз біля її дому квітнуть підсніжники, дбайливо висаджені жінкою раніше.
Пані Олена розказує, що виростити підсніжники мріяла з дитинства. Батько її однокласниці, шкільний вчитель праці Василь Чаус, кожної весни приносив ці чарівні квіти до них додому.
“Це були маленькі лісові підсніжники. Вони стояли у звичайній склянці, і неможливо описати магію навколо. Ти дивишся на них, і не вистачає слів”, – згадує пані Олена.
Підсніжники, що квітли в минулі роки
Коли її сину було шість років, вона з нині покійним чоловіком вирішили знайти такі підсніжники. Разом дійшли аж до Есмані, але без результату. А Василь Петрович, каже Олена, не зізнавався, де їх взяв.
Через деякий час бажані підсніжники Олена Мягких побачила дорогою у Суми – біля хат в селі Перемога.
“Дозвонилась до своєї коліжанки по роботі, виховательки Олі Данченко (на жаль і її вже немає з нами), сказала, що хочу таких красенів, чи не може вона у когось попросити, як я буду їхати назад із Сум. Вона каже: “Чого я буду когось просити, у мами є”. І приволокла мені їх до автобуса. Я вигребла їй жменю грошей дрібних, бо так треба, і сиділа довольна, як слон”, – розказує жителька Студенка.
Тоді ж, додає вона, вперше почула запах підсніжників. Квіти були величезними та духмяними.
“Так і почалась моя епопея засаджування всього довкола підсніжниками”, – каже Олена.
Квіти на прикордонні
Щороку першоцвіти пробиваються з-під снігу біля будинку жінки. Це – Галантус Ельвеза, найпопулярніший із родини підсніжникових.
“Я б засадили ними все село, якби моя воля”, – каже пані Олена.
Підсніжники біля будинку в Студенку
Значна частина підсніжників росте на одному з пагорбів у селі. Однак цього року доглянути квіти там жінка не може. Над ними безупинно кружляють дрони. Ті самі, що полюють на людей та якими ворог цілить у будинки селян.
“Зазвичай весною у мене чисто в квітнику. І мій квітучий пагорб видно здалеку. Бо потім починають квітувати різнокольорові крокуси, гепатика, проліски різних сортів, це неймовірно. Сподіваюсь, що все ж приберу, і квіти буде добре видно. Пагорб квітує від ранньої весни і до снігу. Скільки там видів і сортів вже, навіть не порахую. Колись намагалась. Хай би скоріше Перемога. Стільки роботи”.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
