Ця традиційна прикраса була не лише символом краси, а й оберегом, що супроводжував дівчину в нове життя. Це – про восковий весільний вінок, у який вбиралися наші прабабусі. З часом звичай майже зник – воскові квіти замінили штучними чи навіть живими, а згодом атрибутом нареченої стала діадема. Але в селі Слоут Березівської громади місцеві майстрині відроджують давню традицію – мистецтво плетіння воскових вінків.
Воскові вінки – крізь десятиліття повертаються
Створювати воскові вінки майстрині зі Слоута підштовхнув конкурс.
“Нас запросили взяти участь у конкурсі. І спочатку ми з Галиною Миколаївною опанували техніку самі. Прийшла місцева мешканка, принесла старі фотознімки. Ми їх роздивилися, як раніше вінки виглядали. І тоді вже з Галиною Миколаївною переглянули декілька відеоуроків і спробували самі”, – каже Олена Замула.
Вінки майстрині відтворюють за старими фотографіями, які принесли їхні сусідки. Найстаршій жительці Слоута, яка колись виходила заміж у такому, – 94 роки. Баба Настя – так її називають умілиці. На світлинах – її весілля, що відбулося в 1949 році, а також її доньки. Щоби зробити кадри, жінки ходили пішки в Глухів, бо лише там була фотостудія. У місті й купували вінки.
“Там був якийсь такий лоточок, де дуже великий був вибір цих віночків. Майстрині з іншого регіону, напевно, привозили”, – розповідає майстриня.
Віночки були популярні по всій Україні, але найбільше – на Вінниччині. Саме звідти ймовірно ця традиція поширилася на Сумщину. Однак, на відміну від інших регіонів, де обирали кольорові вінки, наші наречені полюбляли білий колір.
“Після одруження наречена зберігала віночок. Це була як сімейна реліквія, він передавався дітям. І його не можна було розривати, а квітками й дзвіночками з вінка оздоблювали ікони”, – каже пані Олена.
Як плетуть вінки
Процес плетіння вінків – це мистецтво, що вимагає терпіння. Майстрині використовують різноманітні матеріали, а кожна готова композиція – неповторна.
“Беремо за основу дротик, намотуємо його стрічкою і поступово вмокаємо в парафін і водичку. Робимо це до того, коли вже буде така крапелька. Можна її робити таку, як у бутончику квіточки, чи трошки довшу. Але то вже на власний розсуд”, – пояснює Олена.
Для створення квітів, таких як троянди чи барвінок, майстрині вирізають пелюстки з паперу, скручують їх на основу та занурюють у рідкий парафін, а потім у воду. Для вінка потрібно багато таких елементів. А на виготовлення одного може піти кілька тижнів.
“Потрібно щонайменше вісім квіточок, щоби сплести віночок. Кількість може варіюватися залежно від бажаного розміру та пишності. Найдорожчими вважаються вінки, щедро прикрашені восковими квітами”, – підкреслює жінка.
Майстриня Галина Кулик згадує, що в їхньому селі воскові бутоньєрки на одязі мали чи не всі гості весілля. А віночки носили не лише наречені, а й дружки. І часто їхні вінки були пишнішими.
“Дружка, як потенційна наречена, також мала бути у восковому вінку, щоби хлопці звернули на неї увагу. І часто її вінок був не менш гарним, а то й кращим за нареченої”.
Наречена баба Настя
Наречена зі Слоута
Передати вміння дітям – зберегти традицію
Плести воскові вінки слоутчанки вчать дітей. Малечі, каже пані Галина, це дуже подобається, хоча процес вимагає посидючості. Тому, уроки проводять, коли юні жителі села мають настрій та бажання.
“Для цього потрібна неабияка посидючість, а діти... Буває, сьогодні вони з ентузіазмом виготовляють, крутять, а завтра – вже не мають достатньо терпіння”, – каже майстриня.
Галина Кулик констатує, що з кожним роком воскові віночки стають популярнішими. Однак купити у звичайних магазинах їх не можна. На замовлення наречених їх створюють майстрині. Й коштувати такий весільний атрибут може орієнтовно три тисячі гривень.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp