У 2014 році на сході України почалася війна, що в 2022-му переросла в повномасштабний наступ росії по всій території країни. Почалося все з проросійських мітингів у великих містах Донбасу, а рівно 11 років тому 7 квітня зрадники захопили будівлю СБУ в Луганську та оголосили про початок створення місцевого “парламенту”.
Як тоді розвивалися події, звідки виникло “ополчєніє” та отримало зброю, відбувся так званий “референдум”, а місцеві проросійські жителі допомагали ворогу, здаючи українських військових, – спогадами поділилися мати полеглої військової Катерини Ющенко Наталія.
“Референдум”
Мати Катерини Ющенко Наталія Халізова згадує, що в 2014 році росіяни почали діяти дуже хитро. Спочатку на місцях оголосили про проведення так званого “референдуму”.
“Сказали, будемо автономія чи не автономія. Наша рада зробила в клубі кабінки для голосування. А ми з папою кажемо: “Ні, ми не підемо. Нам це не потрібно, це не має так бути”. Ми знали, що от після “референдуму” мали бути вибори президента. От кажу: “Будуть вибори президента, ми й підемо”. І що ви думаєте? “Референдум” у нас відбувся. Люди ходили, ви самі розумієте, це схід. Він майже весь проросійський. Пішли ми з татком, зібралися йти голосувати за президента. Приходимо, а там зачинено все і ніхто навіть не хотів робити ці вибори. І ніхто не готувався. І ми зрозуміли, що це все якась туфта”, – згадує пані Наталія.
“Ополчєнці”
Після, каже вона, пішли розмови, що на територіях ставлять блокпости. А на шахтах та в інших місцях збираються люди – вони самі себе потім назвуть “ополчєнцями”.
“В ополчєніє пішли за гроші, бо там гарно платили, хто хотів. Молодь, такі більш-менш до сорока років. А основна частина – ворюги, туніядці, алкоголіки. Покидьки суспільства. Ті всі пішли в ополчєніє. Вони почали робити блокпости. До чого ці блокпости? Не зрозуміло. Взагалі ніхто не думав ще АТО починати. А потім вже як у Луганську захопили СБУ, у Донецьку, тоді ми зрозуміли, що вже почалось. Тоді приїхала наша нацгвардія. І потрохи почали їх давити. Але, скажу, у цих місцевих ополчєнців зброї не було спочатку. Оті куратори з росії, зрадники в наших провладних структурах, вони позабирали зброю в будівлях СБУ, поліції, озброїли цих ополчєнців. І тоді вони почали спротив. Але вони все одно були слабкі, тікали, наші гнали їх і ще було все добре”, – розказує переселенка.
Пані Наталія з болем згадує момент, коли наші війська вивели з Луганська: “Ви знаєте, тоді зрозуміла, що це зрада, що вони почали наступати, почалися бойові дії.
“Сєпари”
Тоді родина Халізових жила біля лінії фронту – в орієнтовно восьми кілометрах. І чули та бачили все, що відбувалося на лінії розмежування.
“А в нас же було стільки зрадників. У нас навіть в селищі, коли їхала військова колона наших хлопців на самий нуль, щоби допомогти, везла гради, техніку, БМП, танки, то чуєш цей гул, дивишся, а в небо стовпи світла. Видно, щоби росіянам показувати. Сєпари вони вже давно потікали, а лишилися одні рашисти. І тоді вже вони давай гатити по нашим”, – каже Наталія.
“Перемир’я”
Наталія розказує, між бойовими діями люди намагалися жити, як і раніше. Українські розвідники, як-от її зять Сергій Ющенко, чоловік її доньки Катерини, допомагали виявляти зрадників серед місцевого населення.
“Між цим усім ми намагалися жити. І перемир’я так звані бачили як робилися. Ну як перемир’я? Вони день у день гатили по нашим хлопцям, а нашим було заборонено стріляти. Один раз навіть був випадок з однією бригадою. Хлопці мені кажуть: “Ви знаєте, тьот Наташ, просто не витримали. Вирішили отнянчить сєпарів цих”. Арта вночі постріляла дуже під час перемир’я. Комбат приїхав вранці, і давай питати їх, а навіщо стріляли. А хлопці кажуть, що не стріляли. Вони швидко все почистили, у чохли й кажуть не стріляли. ОБСЄ в шоці, казали, що наші порушують. А наші що мали робити? От Золоте була там лінія, Первомайськ, було ж так, що нашим не можна стріляли, а ті бетонують, укріплюються”, – констатує жінка.
Лютий 2022 року
Пані Наталія – мати військової Катерини Ющенко, яка загинула 4 квітня 2022 року під час бойових дій на Чернігівщині. До цього вона кілька років жила зі своїм чоловіком Сергієм у Глухові.
Наталія згадує, що за два дні до початку наступу росіян відправила доньці в месенджері Псалом.
“Думаю, нехай Господь їй допомагає. А тут раз, 24 лютого почали ще більше стріляти. Ми ж звикли до обстрілів, а то ще більше. І думаю все, коли від Каті зв’язку не було, нічого. А потім вона 28 лютого написала, що все добре, люди їм давали їсти, було де поспати. І фразу таку: “Дякую, що прищепили любов до своєї Батьківщини, все буде добре”.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
