6 травня в одній зі шкіл Києва презентували мистецький проєкт «Серце назовні. Палітра пам’яті». Там показали картини, намальовані рідними полеглих військових, та розказали їхні історії. Вчора учні почули про «азовця» з Глухова Юрія Загуту.
У чому суть
Проєкт «Серце назовні. Палітра пам’яті» побачив світ 3 грудня 2024 року. Це спільна ініціатива громадської організації «Родин загиблих захисників України «Серце назовні» та Департаменту освіти і науки КМДА. Для нього рідні полеглих оборонців «Азову» написали картини, присвячені їхній пам’яті. Створили їх під керівництвом художника Олега Юрова. Відтоді виставка мандрує закладами освіти Києва.
На презентації в ліцеї №45 мати глухівчанина Юрія Загути Олена поділилася історією сина, який загинув 23 листопада 2023 року на Луганщині. Також показала написану нею картину «Серебрянський ліс Янголів». На ній зображені силуети воїнів на фоні випаленого пейзажу.
“Хлопці йдуть від нас у ліс, клятий ліс. Воїни... привиди... янголи... кожен бачить по-своєму”, – йдеться в описі картини.
Як додає пані Олена, зараз проєкт адаптовують для шкіл, які навчаються онлайн.
Про Юрія Загуту
Юрій закінчив глухівську школу №2, а після – агротехнічний коледж СНАУ та педагогічний університет. Він був дуже добрим за характером. Любив природу, рибалити. Висадив довкола рідного будинку багато дерев, бо мріяв про сад. Деревину він любив особливо, тому з нею і пов’язав майбутню професію – став столяром.
Ще в 2014 році, коли в Україні почалася війна, хотів піти до армії, але отримав відмову через стан здоров’я – страждав на астму. До початку повномасштабного вторгнення Юрій виїхав у Хорватію, де працював із деревом.
“Як тільки почалася війна, я йому подзвонила. Юра сказав, що приїде. Я відмовляла, брат теж. Казали, що “білий квиток”, його не візьмуть. Але він приїхав в Україну”, - каже Олена Загута.
У перші дні повномасштабного вторгнення Юрій був у Львові. Там у ТЦК йому відмовили. Він поїхав далі. Його мобілізували до лав Нацгвардії. А вже наприкінці березня Юрій заповнив анкету на деблокаду Азовсталі. 10 квітня він перевівся в “Азов”. Став гранатометником 12-ї бригади спеціального призначення. Брав участь у боях на Донецькому та Луганському напрямках.
“Завжди казав, що все нормально, все добре. Мені ні в чому не зізнавався, оберігав. Брату більше розказував. Він теж воював, був у Бахмуті”, – згадує Олена і додає, що Юра воював у запеклих боях, мав контузії.
22 листопада 2023 року Юра надіслав останні повідомлення матері. Питав, як у неї справи і як завжди писав, що з ним все в порядку.
Наступного дня, 23 листопада, Юрій вийшов на бойове завдання. Після вдалого штурму і зайняття ворожих позицій він загинув унаслідок мінометного обстрілу на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Діброва на Луганщині.
За життя Героя з Глухова відзначили медаллю «Ветеран війни. Учасник бойових дій», а посмертно орденом «За мужність» III ступеня.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
