У невеликому селі Іващенкове Березівської громади дві родини виховують дітей, які залишилися без батьківського піклування.
«Сім’я буде, мабуть, захисників»
“У нас була сім’я Мешкових. Це взагалі перші, хто прихистив діток. Потім родина Ковтунів, а в 2013 році з’явилися ми, Усачови. Через кілька років створилася остання сім’я – Понирки”, – говорить мати родини Усачових Тетяна та додає, що наразі в селі залишається два будинки.
У родині Усачових – шестеро дітей. Четверо з них – прийомні. Першими до них у 2013 році приєдналися чотирирічний хлопчик та шестирічна дівчинка. Згодом, у 2017-му, сім'я поповнилася ще одним хлопчиком, Костею, який на той час закінчував четвертий клас.
«На той час у нас в селі було два дитячих будинки сімейного типу. Я працювала в дитсадку з дітками, які виховувалися в цих родинах. І якось так поговорили з чоловіком, що давай і собі візьмемо, такі дітки хороші», – пригадує мати родини Тетяна Усачова.
А тиждень тому в сім’ї з’явилася Лейла. Їй всього рік і чотири місяці.
«У нашу лікарню привезли дитину, яку мама залишила у своєї подруги й присвятила своє життя тільки собі, забувши про те, що в неї є маленька донька. Дитинку в лікарню привезли дуже-дуже занедбану. Дитина, мабуть, не знала навіть води. Дякую нашим лікарям за те, що вони з турботою віднеслись до неї», – каже Олена Мовчан, начальниця Служби у справах дітей Березівської громади.
Тетяна вже давно мріяла взяти на виховання маленьку дівчинку, а служба у справах дітей знала про її бажання. Коли трапилася ситуація з Лейлою, вони одразу ж зателефонували родині Усачових.
«Вона лежала в лікарні. Нам сказали, що є така дівчинка і ми, не вагаючись, в той же день поїхали й забрали її. Ще коли мені її фотографію надіслали, то я подивилася і відразу зрозуміла, що вона буде моя. Це таке маленьке янголятко й у мене таке відчуття, що я її народила», – ділиться Тетяна.
Зараз діти Усачових чимало часу проводять вдома. Навчання в них – дистанційне. Як зізнається наймолодший син Володимир, так йому навіть подобається більше. Бо не потрібно щоранку їздити в сусіднє село Березу.
«У зумі нас від чотирьох до шести з усього класу, де загалом чотирнадцять чи п'ятнадцять дітей. З нашого села лише четверо, ще один учень виїхав за кордон», – каже хлопець.
Попри пропозиції евакуюватися до безпечніших міст, родина Усачових поки лишається вдома. Кажуть, із домом ніщо не зрівняється: «Виїхати завжди встигнемо», – підкреслює пані Тетяна.
Нині троє старших дітей Усачових вже здобувають вищу освіту. Син і донька – у військовому виші, ще одна донька – у медичному. Костя, який цього року закінчує 11 клас, також мріє про військову кар'єру й активно готується до вступних фізичних випробувань. Мати Тетяна з посмішкою ділиться, що виховала справжніх захисників і захисниць: «Мабуть, сім’я буде військових», – підсумовує жінка.
«Мама, дівчата, кішка і тато в нас один»
На одній вулиці з Усачовими мешкає родина Понирко. Батьки Тетяна та Іван виховують п’ятьох дівчат.
“Як я кажу: “Сім дівок, один я”. Тільки – “мама, п'ять дівчат, кішка і тато в нас один”, – з посмішкою розказує мати родини Тетяна й додає, показуючи їхню велику сім’ю, – Це наймолодша – Маринка, це середня – Влада, це – Віталіна, старша – Маргарита, середня – Анастасія, а це ми – мама Таня і папа Ваня”.
У Тетяни та Івана є двоє біологічних синів, які вже мешкають окремо. У 2015 році родина взяла на виховання ще трьох дітей – сестер Маргариту та Анастасію, а також їхнього брата Сергія. Тетяна тоді працювала в магазині. Каже, бачила приклад інших прийомних родин, які жили в селі. Їхні діти фактично росли на очах у жінки.
“Я бачила, як привозили цих дітей, як вони змінювалися з часом. Вони росли, дружили з моїми дітьми старшими. Напевно, вони мене й підштовхнули. А ще мої хлопці додали, що думати, мовляв “давай”. Вони були не проти, а тільки за”, – згадує пані Тетяна.
У 2022 році вже після початку вторгнення росії в Україну з прийомної родини Понирки стали дитячим будинком сімейного типу. Вони прихистили ще трьох сестер-дівчаток із Ямпільщини.
“Вони були такі залякані, у них був постійний страх, що не вистачить хліба, не вистачить їжі. Вони були такі жадібні до їжі. Це казало про те, що діти були напівголодні. Вони жили у своїй сім'ї з рідними матір’ю та батьком. Але батькам цікаве було тільки вживання алкоголю, вихованням дітей вони не займалися. Зі слів дітей ми дізналися, що разом із ними в будинку жила свиня й теля. Тобто, умов ніяких не було для виховання дітей”, – констатує начальниця Служби в справах дітей Березівської громади Олена Мовчан.
Під опікою Тетяни та Івана діти почали соціалізуватися. Для цього батьки насамперед заслужили їхню довіру.
“Було на початку трошки тяжкувато. Але як звикаєш, звикаєш і воно виходить так, що вже одна сім’я”, – каже тато родини Іван Понирко.
Хоча формат родини Понирко називається дитячим будинком, але живуть вони, як будь-яка сім’я. У них немає строгого розпорядку дня чи графіку прийомів їжі, тут ніхто не каже, коли лягати спати чи не змушує займатися тим, до чого немає хисту. Натомість Тетяна та Іван стараються помічати, що подобається дівчатам та розвивати їхні захоплення. Вони малюють, готують, роблять букети зі стрічок та навіть самі собі манікюр. А разом із батьками подорожують, ходять у ліс по ягоди та просто проводять час разом.
“Не кожна родина може своїм дітям дати таку турботу, як ці батьки. Ці діти, вони їм, як рідні. Діти займаються в гуртках, художньою самодіяльністю. Діти дуже розвинуті. Вони дуже зацікавлені в виконанні домашніх обов'язків. Діти займаються випічкою. Дуже багато вони випікають печива, пиріжків”, – каже Олена Мовчан.
Зараз, ділиться мати родини Тетяна, на вихованні дітей позначилася війна. Дівчатам розказують, як захистити себе.
“Знаєте, якщо там буває, летить шахед. Для них найголовніше, щоби я була поряд. Вони мене бачать, бачать, що я спокійна, і самі заспокоюються. Ми виходимо в коридор, двері позакривали, пуфики собі поставили. Буває таке, що діти навушники в вуха й сидять у телефонах, гуляють там, це їх відволікає. Вони бачать, що я з ними, все в порядку. Вийшов тато, подивився, що все – вже тиша, значить все в порядку, все добре”.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp