Життя бойового медика Ігоря Коловоротного обірвалося 10 травня. Йому назавжди 27. Сьогодні з Героєм попрощалися в рідному місті.
Хто повідомляє: кореспондентка Глухів.City з церемонії прощання
У чому суть
Відспівали воїна в Трьох-Анастасіївському собору.
Після з ним прощалися в сквері Бортнянського і Березовського. Провести Ігоря в останню путь зібралися чимало людей: прийшли його рідні, друзі, побратими, жителі та керівництво громади.
“Ігор – це найкраще, що було в нашій родині. Людина, на яку ми покладали великі сподівання. Кожного дня вставали й лягали зі словами, щоби він повернувся живим. Сотні повідомлень приходять нам, скільки життів він врятував, скільки попередив каліцтв. Мабуть, він зробив за своє коротке життя стільки, скільки мав зробити за довге”, – сказала мати Ігоря Ірина.
“Ми з Ігорем вчилися разом у школі. Понад усе мріяли стати рок-зірками. Нам здавалося це верхом крутості. Ми подорослішали, мрії лишилися мріями. Рок-зірками ми не стали, але Ігор став Героєм. Я пам’ятатиму тебе завжди, нашу дружбу, наші найкращі шкільні роки”, – сказав однокласник Ігоря Андрій Самодєлов.
“У ті роки вражало, наскільки може бути людина зваженою та наскільки сформованою, як особистість. Ти з нами, Ігорю. Твої батьки виховали Героя, патріота, дякуємо їм. Кажуть, що небо стає світлішим, коли туди ідуть найкращі. І твоя зоря, Ігорю, це символ мужності, незламності й віри. Нехай вона завжди сяє. Згори ти будеш дивитися на нас, а ми будемо завжди пам'ятати, що ти той Герой, який дав можливість жити нам”, – сказала класна керівниця захисника Оксана Майборода.
“Він був дуже творчим, небайдужим. Усе, що робив у своєму житті, він робив на відмінно. Ігорю було лише 27 років. Яке страшне слово "було", коли в тебе все життя попереду, а тобі навіки залишається 27. Я висловлюю глибокі співчуття батькам Ігоря, Ірині Миколаївні та Миколі Іларіоновичу. Ігор був змістом їхнього життя, їх гордістю, їх майбутнім, їх всесвітом. Це велика втрата, це велике горе. Герої на жаль вмирають, але живуть у нашій історії, у нашій пам'яті, у наших серцях”, – додала секретарка міської ради Людмила Васянович, яка знала Ігоря з його 13 років.
Про Ігоря Коловоротного
Ігор Коловоротний народився 15 липня 1997 року в Глухові. Його знали як порядну людину. Випускник загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, яку закінчив з золотою медаллю, вихованець музичної школи.
“Мав ту рідкісну здатність чути глибше, відчувати сильніше, розуміти ширше. Його гумор завжди міг підтримати, а мовчання – сказати більше, ніж будь-які слова. А ще в нього було тату, як відображення душі: "Незламна воля – непозбувана бентега". Він справді був незламним. І не просто жив із цією "бентегою" — він з нею творив, працював, воював і надихав”, – написали про нього на сторінці міськради.
На початку повномасштабного вторгнення Ігор не залишився осторонь. Він зробив вибір – захищати. Спочатку в складі сил територіальної оборони, потім на передовій Луганщини, далі – у реанімації Головного військового госпіталю. А згодом – фельдшер медичної роти, начальник медичного пункту механізованого батальйону. Він не просто лікував – він був тилом для кожного солдата. Знаходив ресурси, забезпечував, комунікував із волонтерами, встигав усе. Бо знав, що життя – найцінніше.
А ще встиг любити. Своїх батьків, з якими мав особливий зв’язок. Свою наречену Яну – ту, з якою планував майбутнє, про яку говорив з ніжністю. Своїх побратимів, яких не раз витягував із найважчих ситуацій. І своє місто, свій Глухів – де його пам’ятатимуть не лише як Героя, а як рідного.
Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
