Усе життя українська пісня супроводжує жительку села Слоут Березівської громади Анастасію Задко. Навіть у 94 роки вона продовжує співати. Каже, любов до музики їй прищепили батьки. Спів був її втіхою у різні періоди життя. Навіть під час Другої світової війни, коли батька забрали на фронт, а в селі лишилися самі жінки з дітьми.
“Співали всякі пісні, дуже багато. Навіть під час війни, бувало, вийдуть жінки, посідають біля хати й співають досхочу. Навіть летить вже літак, гуде ж ото, тепер же страшні вони, а тоді чутно було, що тяжкий іде, але тихенько десь”, – каже Анастасія Яківна.
Директор Слоутського будинку культури Віктор Тур, у якому виступає пані Анастасія, додає, що його мати також часто розповідала про різноманіття співочого життя в селі.
“Вечорами співали на лавках. На колодках збиралася молодь, і був великий вибір, де відпочити. Навіть коли їхали на машинах на роботу, співали, з роботи – співали, і під час обідньої перерви на роботі також співали. Ось такий був час”, – розповідає чоловік.
Сама ж Анастасія Задко до певного моменту співала лише для себе та рідних. Вона працювала в колгоспі, доглядала господарство та виховувала чотирьох дітей. У вісімдесятих роках врешті-решт долучилася до місцевого ансамблю.
"Роботи було багато: овечки, кури, гуси, качки, телята, корови – уся домашня худоба. І поле обробляли: картоплю садили під лопату, ралами орали. А потім відпочивали й співали на полі на повний голос", – каже бабуся і починає наспівувати уривок пісні зі своєї молодості.
Козача, козача, сватай дівчиноньку,
Сватай дівчиноньку, мене молоденьку.
Козача, козача, сватай дівчиноньку,
Сватай дівчиноньку, мене молоденьку.
Анастасія Задко передала любов до пісень своїм дітям та онукам. А також стала натхненницею для багатьох односельців. Особливо, працівників культури. Для них, кажуть, вона наче рідна бабуся.
“Вона для нас своя, рідна. Завжди ділиться досвідом, підказує, підтримує. Вона, безумовно, жінка-легенда, – підкреслює керівниця художня Будинку культури Альона Нахабич. – Для нас це справжня легенда, коли у своєму поважному віці, у 94 роки, вона не згасає, як це іноді буває, а навпаки — сяє, розквітає з кожним днем. Коли її запрошуєш знятися у ролику, вона залюбки погоджується. Для нас це важливо, адже є бабусі, які кажуть: "Ні, я вже не піду", а вона завжди відповідає: "Так, залюбки прийду".
Попри поважний Анастасія Задко активно бере участь у культурному житті Слоута. А також представляє село на всеукраїнських конкурсах. Нещодавно вона разом із колективом здобули гран-прі за виконання пісні «Мелодії поколінь: Ой капусто ти розсада».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
