4 червня – День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф проти України. За час повномасштабної війни росія вбила на Сумщині 22 дітей. У 2024 році – із двох громад Глухівщини. Їхні історії назавжди зберіг Меморіал
7-річний Нікіта Чалий з села Уланове
Життя Нікіти відібрав російський обстріл Глухова 18 листопада 2024 року. Хлопчику 8 грудня мало би виповнитися 8 років.
7-річний Нікіта, що загинув в Глухівському гуртожитку разом з мамою та старшим братом
Нікіта з рідними жив у селі Улановому. Навесні 2024-го через ворожі атаки родина вимушено евакуювалася до Глухова. Оселилися у гуртожитку. Саме туди і влучив ворог. Мама Тетяна і старший брат Нікіти, Василь, також загинули.
Нікіту Чалого пригадують веселим, допитливим і усміхненим: «Хлопчик мріяв про мирне життя, про перемогу і швидке повернення у рідну домівку. Мріяв про зустріч зі своїми однокласниками в стінах рідної школи», – пише Меморіал.
Нікіту поховали у Глухові. На прощання принесли іграшковий потяг і цукерки, про які хлопчик просив у листі до Святого Миколая, написаному напередодні трагедії. Також у цьому листі він просив про перемогу для України. У Нікіти залишився тато й інші рідні.
14-річний Єгор Антіпов із Глухова
Єгор народився 11 серпня 2009 року. Його в родині називали «дитя від Бога», пише Меморіал. Хлопчик був схожим на тата Віталія. На дитячих фото батько і син – як дві краплі води. Через три роки у сім’ї Антіпових народилась донечка Аня. Старший брат крутився біля сестри, гойдав її у ліжечку.
Єгор Антіпов з молодшою сестричкою.
«Онук був дуже чемним. Ніколи нікого не кривдив, навпаки – всім допомагав. Всі сусіди його любили через доброту і відкритість. То сумку піднесе, то допоможе піднятись до квартири. На другому поверсі будинку у нас живе сусід-дідусь, Єгор заходив привітати його на день народження», – говорить бабуся хлопчика Віра Павлівна.
У школі Єгор вчився посередньо. З деяких дисциплін мав високі бали. З чим не виходило – допомагала мама. З п’ятого класу хлопчик вчився у класі з трудовим напрямком.
Єгор Антіпов
«Всі дітки активні, на перервах забігали до нашого класу щось майструвати. І Єгор такий був – добрий, без жодної зухвалості. Батьки виховали гарного сина», – розповідає класний керівник Юрій Білевщук.
Найкращою подругою Єгора була дівчинка Олександра. Разом вони вчились у молодших класах, у середній школі – у паралельних.
«Єгор був для мене дуже цінним другом, якому я могла розповісти все на світі. Він ніколи не відмовляв, якщо потрібна допомога. Якщо було погано, старався підіймати настрій. Не хотів, щоб із ним поруч хтось сумував. Такий сонячний хлопець. Подивишся на нього – і так тепло від усвідомлення, що це твій друг», – пригадує Єгора подруга Олександра.
Після початку повномасштабного вторгнення родина Антіпових залишилась вдома у Глухові. Кілька тижнів після 24 лютого 2022-го у місті тривали бойові дії. Потім – затишшя.
Єгор Антіпов з мамою Альоною
У свої 14 років хлопець вже був вищий за маму. Влітку 2024-го Єгор захопився армреслінгом. Змагався зі старшими хлопцями. Сильно радів, коли виходило перемогти.
«Єгор розповів мені, що з вересня 2024-го у школі має відкритись гурток армреслінгу. Збирався його відвідувати. Казав: «Це моє». Я підтримувала сина», – говорить Альона Антіпова.
Єгор добре розумівся на електронній техніці: міг полагодити, встановити на телефон чи комп’ютер додатки чи програми. І навіть заробив свої перші гроші, перевстановивши програмне забезпечення на гаджеті. За отримані кошти купив солодощів собі і молодшій сестрі.
Родина Антіпових
27 липня 2024 року зранку Альона пішла на роботу. Додому повернувся тато Віталій, який на СТО працював у режимі доба через дві. Єгор виспався і вирішив піти погуляти: «Сказав: «Бабуся, я піду». Так і по сьогодні не приходить…», – говорить Віра Павлівна.
Близько полудня Альона почула вибухи. Ворог запустив артснаряди по Глухову. Мама почала телефонувати сину, він не брав слухавку. Вирушила з роботи у напрямку будинку. Нарешті вийшло додзвонитись, але слухавку підняв не 14-річний Єгор, а військовий, який жив у будинку, поряд із яким прилетіло.
«Цей військовий Євген сказав, що знайшов мого сина, пораненого. Я за кілька хвилин була на місці. Разом із Євгеном ми везли Єгора в таксі до лікарні, бо швидких не було. Медики одразу підняли сина в операційну», – говорить Альона Антіпова.
Уламок від снаряда перебив артерію. Близько 16:00 мамі сказали, що внаслідок травми її сина не стало. З похороном родині допомагав військовий Євген. Поховали Єгора Антіпова у Глухові. Попрощатись з хлопцем зібралось багато молоді.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
