Людмила Самусь — колишня військова з Глухова. Вона служила з 2017 року, була на передовій у Луганській області та у вирі повномасштабного вторгнення. Нагороджена “Золотим хрестом” від Головнокомандувача ЗСУ. Нині захищати країну продовжує чоловік Людмили Андрій. А вона після демобілізації знайшла нову справу, що допомагає відновитися морально — садівництво.
"Коли чоловік їхав на напрямок, який раніше називали Курським, у мене просто голова йшла обертом — тривога, неспокій... І тоді весь дім був заставлений розсадою петуній. Це допомагало мені відволіктися. Взимку черенкувала хризантеми, мультифлору — доглядала все це, щоби потім висадити в саду. Це була моя терапія."
Її дбайливо впорядкована територія за будинком не схожа на типові присадибні ділянки. Замість традиційної картоплі тут — зелений газон, декоративні дерева, незвичайні рослини й квіти.
“Маленька грядочка — лише для себе: трохи зелені, помідорки. А решта — для душі”, — з посмішкою розповідає Людмила.
Сад жінки налічує близько 60 видів рослин: туї, самшити, гібіскуси, рожевий тамарикс, верба Хакуро Нішикі, вейгела, скумпія, а також запашний чебрець, який додають до чаю.
Японська верба в саду Людмили
Особливість підходу Людмили — мінімум витрат, максимум обміну, спілкування й натхнення. Вона активно шукає нові саджанці на ринках, у соцмережах, обмінюється з іншими садівниками.
“Я, якщо виходжу в центр, не можу повернутися з ринку, не купивши якусь рослинку”, — зізнається вона.
Топіарій біля будинку
На питання, що росте на глухівській землі найкраще, пані Людмила з посмішкою відповідає: “Газон. От він у мене росте добре. Не встигаєш косити”. І додає, що загалом росте в саду все, адже туди вона вкладає любов і всю душу: “Кожна квітка любить тепло”.
Утім, садівництво — це не лише краса, а й виклики. Через цьогорічні морози постраждала значна частина рослин: загинула лаванда, побило кущі рожевої вейгели. Але остання все ж змогла набратися сил та розквітнути.
Вейгела
Ідеї для ландшафту Людмила Самусь шукає в мережі, надихається прикладами інших любителів зелені. Каже, посадити рослини – мало. За кожною потрібен індивідуальний догляд. Важливо також вчасно помічати хвороби дерев та квітів та обробляти їх.
"Коли купуєш нову рослину, завжди покладаєш на неї великі надії. Але я початківець, не завжди все вдається — щось не встигла вчасно помітити, десь помилилась із доглядом... До того ж останнім часом сильно змінюється клімат, тому багато рослин просто не витримують. Доводиться пристосовуватися. Іноді трапляються втрати — це неминуче."
У своєму саду пані Людмила мріє виростити ківі. Колись, ділиться, вже пробувала його посадити, але тоді дерево не прижилося. Тепер хоче спробувати вдачу ще раз. А ще висадити сакури та магнолії.
“Я дуже мрію про тюльпаноподібну магнолію Дженні, яка цвіте до трьох разів на рік. Але навіть маленький саджанець коштує 2–3 тисячі гривень”, — розповідає Людмила.
Цього року вона має ще одну благородну мету: вирощені рослини продавати, а вторговані кошти — передати на потреби українських захисників.
“Це — моя любов. І мені хочеться, щоб вона приносила користь”, — підсумовує Людмила.
Як підтримати родину захисників пані Людмили
Людмила Самусь відкрила збір для свого чоловіка та його побратимів-прикордонників. Вони терміново потребують сучасної техніки для аеророзвідки, щоби швидше протидіяти ворогу.
“Бо щохвилини, щодня, щомісяця – вони вкладають власні кошти, сили й час у модернізацію апаратури, у закупівлю необхідних деталей. І чесно кажучи, ми вже вичерпуємо себе. Всі родини військових поступово виснажуються. Я розумію, що мирним людям також непросто, але ми дуже потребуємо підтримки. Сумський напрямок зараз – один із найгарячіших. Ми не знаємо, що буде далі”.
Підтримати збір пані Людмили можна, натиснувши тут. Це – посилання на Монобанку.
Також додаємо номер картки банки: 4441 1111 2441 5005
Кожен внесок — це посилення нашої оборони та підтримка тих, хто щодня ризикує життям заради всіх нас.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
