Володимиру було лише 42 роки. Тяжке поранення, отримане на передовій, виявилося фатальним. 7 червня його серце зупинилося в госпіталі. Нині військового поховали в рідному місті.

Хто повідомляє: кореспонденти Глухів.City з церемонії прощання

У чому суть

Відспівали Героя у Трьох-Анастасіївському соборі. Провести в останню путь захисника прийшли рідні, друзі, побратими, жителі та представники громади.

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Автор: Глухів.City/Анастасія Лутченко

Про Володимира Кльопова

Володимир народився 21 березня 1983 року в Глухові. З дитинства був спокійним, добрим і щирим — саме таким його пам’ятають усі, хто знав. Освіту здобув у Глухівській загальноосвітній школі №1, а згодом — у ВСП Професійно-педагогічному фаховому коледжі ім. Олександра Довженка, де отримав кваліфікацію електрика. Та справжнім його покликанням стала служба Батьківщині.

Після строкової служби Володимир свідомо вирішив залишитися в армії — його вибір ґрунтувався на глибокому почутті обов’язку. Він жив і служив у Дніпрі. Закінчив Харківське військове училище й здобув звання лейтенанта. Командир стрілецького взводу, відповідальний і рішучий, він здобув щиру повагу побратимів. Його відзначали виваженість, витримка та турбота про своїх бійців. Йому довіряли, за ним ішли.

Протягом служби у ЗСУ Володимир пройшов через найгарячіші точки російсько-української війни — Іловайськ, Маріуполь, Бахмут. Його відвагу, стійкість і незламний дух відзначено численними державними нагородами.

У мирному житті Володимир залишався скромною, доброю людиною. Любив риболовлю і гру на гітарі — це допомагало знаходити душевну рівновагу в найважчі моменти. Завжди піклувався про родину, підтримував друзів і надихав тих, хто був поруч.

У нього залишилися старший брат і син, якого Володимир дуже любив і яким безмежно пишався.

Остання розмова з братом відбулася 31 травня. Тоді Володимир сказав: «Я відправляюсь на нуль. Поки мені не дзвони, я сам зателефоную». На жаль, цей дзвінок більше ніколи не пролунав… Його серце зупинилося 7 червня.

Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!

Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp