Глухів з'явився на сторінках нової книги «Контурні карти пам'яті». У цьому виданні, що є результатом історично-літературного проєкту, досліджуються маловідомі, але значущі пам'ятки України. Зокрема, у книзі приділено увагу єврейському кладовищу, розташованому в місті.
Як Глухів став частиною проєкту
Минулого літа до Глухова приїжджав письменник Владислав Івченко. Тоді він розповів, що його візит був частиною масштабного проєкту зі збору даних про маловідомі пам’ятки України.
«Мене цей проєкт зацікавив, бо є проблема, що ми дуже погано знаємо землю, де ми живемо. Я, наприклад, жив у Сумах, але в Глухові ні разу не був. А там, що таке Середина-Буда чи Ямпіль, – для мене це терра інкогніто. Я навіть боюся, що якусь Венецію знаю краще, ніж ці міста. І це, мені здається, – проблема, над якою я раніше не замислювався, до моменту 2022 року», – поділився тоді письменник.
Як виявилося, йшлося про історично-літературний проєкт «Контурні карти пам'яті». Це збірка восьми есеїв про місця, які є важливими для української культури, але були знищені або зазнали руйнувань через війну. Медіа The Ukrainians офіційно оголосило про запуск власного видавництва — The Ukrainians Publishing, і «Контурні карти пам'яті» стали їхнім першим офіційним виданням.
Початковий задум книги належить Вікторії Амеліній — письменниці та правозахисниці, яка з 2022 року документувала воєнні злочини росіі. Улітку 2023 року Вікторія загинула від російського ракетного удару в Краматорську. «Контурні карти пам'яті» — це вшанування її пам'яті, її роботи та її віри в те, що пам'ять неможливо знищити.
Авторками та авторами збірника стали Олена Стяжкіна, Євгенія Подобна, Марічка Паплаускайте, Владислав Івченко, Ольга Карі, Наталя Михальченко, Олена Рибка та Софія Челяк. Кожен з них зосередився на певній пам’ятці. Для Владислава Івченка такою локацією стало єврейське кладовище в Глухові.
«Я хочу показати читачеві не тільки, що мене цікавить суто цвинтар, а метр за ним для мене це вже не важливо. Навпаки, я показуватиму його в контексті часовому, тобто історичному: як цвинтар з’явився, яка його доля, що він пережив, бо все це переживала ця земля й люди, які тут жили. І також показуватиму в просторовому контексті: як з'явилися євреї, що їх спіткало, які тут є пам’ятки, що тут залишилося чи не залишилося. І в результаті, як я це бачу – кожна з таких історій буде таким фрагментом мозаїки, яка збирається в цікаву картину», – пояснював письменник.
Про Глухів очима письменника
Екскурсію Глуховом для Владислава Івченка провів історик та директор навчально-наукового інституту філології та історії ГНПУ імені Олександра Довженка Андрій Гриценко, який разом зі студентами досліджував єврейське кладовище. Окрім цвинтаря, під час свого візиту Владислав Івченко пройшовся вулицями Глухова, відвідавши, зокрема, Київську браму, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка, а також Миколаївську та Трьох-Анастасіївську церкви. Враження від міста, його історії та архітектури знайшли своє відображення у книзі.
«Дивлюся на Миколаївську церкву і мрію, що вона стане українською, тут анулюють анафему Мазепі, імперський період у понад тисячолітній історії Глухова закінчиться назавжди, а єврейський будуть досліджувати», – розписує пан Владислав у книжці, підкреслюючи своє бачення майбутнього міста.
Варто зазначити, що візит Владислава Івченка до Глухова збігся з атакою росіян на місто та громаду КАБами. Тоді з гостем ми спілкувалися в укритті, про що також згадує письменник у книзі.
«Місцева журналістка хоче взяти у мене інтерв’ю – я ж письменник. Оператор налаштував камеру, журналістка поставила перше запитання, коли почулися вибухи – приліт керованих авіаційних бомб. За вибухами – сирена. У Глухові, якому добре дістається, до тривог ставиться серйозно. Спускаємося в найближче укриття. Там працює Дитяча національна студія. Підлітки танцюють під гучну музику, ми розмовляємо. Відчуття сюру, але які ще можуть бути відчуття од війни посеред Європи двадцять першого століття?».
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
