«Ми відновлюємо Гетьманську столицю у цифровому просторі»: інтерв’ю з ректором ГНПУ Олександром Курком

Глухів.City

27 червня 18:56

Цьогоріч Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка реалізує проєкт «Гетьманська Глухівщина: цифрове відтворення історичних об’єктів та традицій». Про нього більше розказує ректор закладу освіти Олександр Курок.

Розкажіть, будь ласка, у чому головна ідея проєкту?

Ідея проєкту — не лише в збереженні спадщини, а й в її переосмисленні. Глухів — це унікальне місто, яке у 18-му столітті було гетьманською столицею. Його історія — це частина національної ідентичності України. Ми хочемо зберегти та «оживити» ті сторінки історії, які через війну чи час були втрачені, і зробити це за допомогою цифрових технологій. Наша мета — не лише зберегти пам’ятки, а й повернути людей до культурного діалогу, до самоповаги, до глибшого розуміння свого коріння.

У межах проєкту передбачено створення 3D-моделей пам’яток. Які саме об’єкти відтворює команда?

Ми працюємо як з існуючими, так і з втраченими пам’ятками. Зокрема, створюємо 3D-моделі трьох об’єктів національного значення: Миколаївської церкви та Київської брами у Глухові, а також церкви Священномученика Харалампія в Гамаліївці. Водночас за архівними матеріалами, світлинами та кресленнями реконструюємо шість знищених архітектурних перлин: Анастасіївську гетьманську церкву, Троїцький собор, Палац Розумовського, Михайлівську церкву, Радний майдан тощо.

У проєкті звучить ще один важливий акцент — «реінтеграція культурою». Що мається на увазі?

Ми говоримо про культурну реінтеграцію як про інструмент зшивання розірваної тканини суспільства. Саме культура дає відчуття єдності й гідності. Через історичну реконструкцію виборів гетьмана Кирила Розумовського, діяльність освітньо-культурного хабу, лекції, майстер-класи, ми повертаємо людям довіру до своєї культури. До роботи ми залучаємо учасників бойових дій, дітей із соціально вразливих груп, студентську молодь. Це і є жива інтеграція — не з пам’ятками, а з власною історією.

Ви згадали про реконструкцію виборів гетьмана Розумовського. Це звучить дуже масштабно. Яким буде цей захід?

Ми плануємо провести не просто театралізацію, а науково-дослідницьку реконструкцію на основі історичних джерел. Захід присвячений 275-річчю обрання Розумовського гетьманом Лівобережної України у Глухові. Ми задіємо студентів, аспірантів, викладачів, науковців національного заповідника «Глухів», членів молодіжного гуртка при ГО «Козацький клуб «Гарда» (керівник Роман Дзекелев). Важливо, що участь зможуть взяти й маломобільні громадяни — захід транслюватиметься онлайн, із подальшим розміщенням матеріалів на YouTube-каналі.

Розкажіть більше про діяльність освітньо-культурного хабу. Чим він відрізняється від традиційних освітніх форматів?

Освітньо-культурний хаб «Гетьманська Глухівщина» — це не просто простір для лекцій чи занять. Це жива платформа взаємодії, де історія й традиція подаються через дію, творення, діалог. За задумом керівника доктора педагогічних наук, професора Віри Курок, тут відбуватимуться лекції з історії козацької доби, майстер-класи з ремесел, реконструкції народних обрядів, інтерактивні заходи для дітей та дорослих. Особливу увагу приділяємо інклюзивності: залучаємо учасників АТО, внутрішньо переміщених осіб, малозабезпечені родини. Важливо, що в усіх заходах беруть участь студенти й аспіранти нашого Університету — для них це можливість застосувати знання на практиці, відчути себе частиною суспільно важливої справи.

Чи передбачена популяризація результатів серед широкої аудиторії?

Так. Ми створюємо окремий вебсайт і YouTube-канал, де буде розміщено цифрову колекцію 3D-моделей, віртуальні тури, відео з майстер-класів, реконструкцій, лекцій. Колекція також буде доступна на платформі Sketchfab. І головне — весь контент буде відкритим. Ми хочемо, щоб дослідники, освітяни, митці — всі, хто цікавиться культурною спадщиною, мали доступ до цих ресурсів і могли використовувати їх у своїй роботі.

Якими ви бачите довготривалі результати цього проєкту?

Ми хочемо створити підґрунтя для нової культури збереження — не лише матеріальної, а й ментальної. Пам’ятки архітектури — це не лише каміння. Це — носії ідентичності. І коли ми дбаємо про їхню пам’ять, ми дбаємо про себе. Ми вже інтегруємо напрацювання в освітні програми Університету й будемо поширювати цей досвід серед інших закладів вищої освіти та регіонів України. Для нас цей проєкт — не фініш, а початок.