На війні загинув глухівчанин Микола Ломикін. Йому навіки 54 роки.
У чому суть
Микола народився 22 травня 1971 року. Навчався у глухівській школі №5, а згодом закінчив технікум — опанував фах механіка.
Після три роки служив у військово-морських силах. Коли повернувся, то працював у Глухівському лісгоспі. До повномасштабної війни трудився на заробітках.
«У мирному житті Микола працював у різних сферах: у лісгоспі, на хлібозаводі, в поліції, згодом — у Києві. Захоплювався риболовлею, мав хист до будівництва, самостійно ремонтував техніку та будинок — мав, як кажуть, «золоті руки». Усе, за що брався, робив на совість», – додають в міськраді.
Рідні згадують Миколу життєрадісним, добрим, завжди готовим прийти на допомогу. Особливою любов’ю був сповнений до своєї родини — дружину завжди поважав і оберігав.
Його останній дзвінок до дружини був 9 липня: «Ми йдемо копати окопи. Не хвилюйся. Зв’язку не буде…». Ці слова назавжди залишаться в її серці.
Він був мобілізований до лав ЗСУ в квітні 2025 року. 10 липня життя воїна обірвалося біля села Степне, Запорізької області внаслідок ворожого удару FPV-дроном .
Редакція висловлює щирі співчуття рідним Героя!
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
