У самому серці Глухова, його центральному сквері, можна побачити людину, без якої цей куточок міста вже важко уявити. Щодня на одну з лавочок неквапливо сідає пенсіонер Борис Бражник. Його появу птахи чують, здається, ще здалеку: злітаються з дахів, дерев, навіть із сусідніх вулиць.
У нього в руках — частування для пернатих, в очах — спокій, а в рухах — звичка, що стала ритуалом. Для когось — це просто чоловік на лавці. А для інших — душа скверу. Пан Борис кожного дня нагадує: доброта починається з простого жесту.
Спогад про дитинство
Борис Бражник ділиться, птахів він любить із дитинства. Колись голубів тримав його дідусь: “Були такі білі в нього, “вертухаї” називалися. Вони не просто злітали, а вгорі крутилися колом”.
Подорослішавши, пан Борис працював на заводі Фрунзе в Сумах. Між цим три роки служив в армії. Коли в Глухові будували м’ясокомбінат, йому запропонували тут роботу – треба було наглядати за ув’язненими, які зводили завод. Коли діло звершили, пан Борис почав служити в тодішній міліції слідчим. Цьому він присвятив 26 років свого життя. Після вийшов на пенсію.
Каже, має дачу, ще часто грає у шахи разом з іншими ветеранами цього спорту в місцевій бібліотеці. А також щодня приходить у сквер до птахів. Їм він приносить хліб чи купує кукурудзу або пшоно: “Продавчиня там мене вже знає. Пачечку беру за 10 гривень”.
Як додає пан Борис, птахи заспокоюють його, поряд із ними в сквері він може просидіти й цілий день.
Слідкуйте за нами у соцмережах: Telegram, Facebook, Instagram, Viber, WhatsApp
